Методика аналізу парадоксальності в поетичному дискурсі

Abstract

У статті розроблено інтегровану методику аналізу парадоксальності в сучасному англомовному поетич¬ному дискурсі. Вихідним теоретико-методологічним підґрунтям дослідження стала думка про формування наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. епістеми посткогнітивної еклектики (у термінах О. П. Воробйової) з пану¬ван¬ням моделі епістемної збірки. Це уможливило запозичення методик когнітивної поетики, мультимодальної когнітивної поетики, когнітивної семіотики та мобільної стилістики з їх відповідною адаптацією й модифіка¬цією для досягнення мети дослідження. На першому етапі в результаті застосування загальнонаукових методів окреслено онтологічний, гносеологічний і когнітивно-дискурсивний виміри парадоксальності. Крім того, ви¬значено композиційно-жанрову специфіку сучасного англомовного поетичного дискурсу, установлено анти¬вектор еволюції категорії художності в сучасному поетичному дискурсі. На другому етапі за принципом конструювання розмитих категорій змодельовано категорію парадоксальності як єдність форми й змісту. Виявлено, що зміст структурований низкою категоріальних ознак, а форма представлена парадоксальними поетичними формами. Побудовано семіопоетичну модель поетичної комунікації, у якій генеруються парадоксальні смисли. In the article an integrated methodology of paradoxicality analysis in modern Anglophone poetic discourse is elaborated. The idea of the episteme of postcognitive eclecticism (O. P. Vorobyova’s terms) formation in late XX – early XXI century with jigsaw pattern model domination became a key theoretical and methodological basis of the research. It made it possible to use the methods of cognitive poetics, multimodal cognitive poetics, cognitive semiotics and mobile stylistics with their relevant adaptation and modification to fulfill the aim of the investigation. At the first stage due to application of general scientific methods ontological, gnoseological, cognitive and discursive dimensions of paradoxicality have been outlined. Moreover, compositional and genre characteristics of modern Anglophone poetic discourse have been defined. The antivector of evolution of literariness in modern poetic discourse is determined. At the second stage the category of paradoxicality as a unity of its content and form has been modeled proceeding from the principle of construing of diffused categories. It is revealed that the content of the category under study is structured by a number of categorial features, while the form is represented by paradoxical poetic forms. Semiopoetic model of poetic communication, within which paradoxical senses are generated, has been built.