Функції інтертекстуальності у творчості Т. С. Еліота й Езри Паунда

Abstract

Використавши думку Дж. Куллера про те, що визначення джерел літературних текстів не повинно стати самоціллю критики (попередження, висловлене І. Франком задовго до публікації “Переслідування знаків: семіотика, література та деконструкція”) й аналізуючи інтертекстуальність як спосіб проявлення форм сигніфікації в наступних творах, автор виокремлює функції літературних посилань у творах Еліота й Паунда. Версифікаційні особливості “Безплідної землі” трактуються як інтертекстуальний “об’єктивний корелят”, визначені ідеологічні імплікації алюзій на Данте у віршах Еліота й Паунда. Автор застосовує ревізіоністське потрактування міфу про Вавилонську вежу, здійснену У. Еко, до аналізу ідеограматичної матриці історичного дискурсу Паунда, досліджує роль інтертекстуальних інгредієнтів у “Чотирьох квартетах” і “Паломництві волхвів” Еліота, текстуалізованих масок Дж. Адамса, Вітмена, Війона й Еліота в діалогічному дискурсі “Кантос” Паунда. Following J. Culler’s caution against identifying Quellenforschung of literary texts for its own sake (a warning expressed by I. Franko long before The Pursuit of Signs: Semiotics, Literature, Deconstruction was published) but rather treating intertextuality that allows for the new forms of signification in the following artistic works, this article looks into the functions of literary references in Eliot and Pound. In particular, the author underlines the importance of versification as an intertextual objective correlative in The Waste Land, the ideological implications in Eliot and Pound’s reference to Dante, the relevance of U. Eco’s revision of the Babel Tower myth to Pound’s ideorgammatic matrix of historical discourse, the role of intertextual ingredients in Four Quarters, The Journey of the Magi, and the textualized masks of John Adams, Whitman, Villon, and Eliot in Pound’s Cantos.