Без гри і гриму (про поезію Василя Стуса)

Abstract

Творчість Василя Стуса розглядається у світлі ігрової теорії культури (Й. Гейзінга), зокрема поезії. Будучи робленою (штучною) в порівнянні з дійсністю, поетична творчість вимагає від людини гри. Психологічний тип окремих митців спростовує постулат «мистецтво-гра». У випадку Стуса немає чіткого розмежування мистецтва й життя, а творчий потенціал письменника реалізується на мовному рівні, на рівні гри в слова. Мистецький феномен Стуса визначає глибоке взаємопроникнення екзистенційного переживання на змістовому рівні та вишуканої доцільної форми.

The works of Vasyl Stus are examined in the light of the game theory of culture (J. Huizinga), poetry in particular. Poetic work requires a person to play, as it is somewhat synthetic (artificial) if compared with reality. The psychological type of definite artists refutes the postulate „art-game”. Taking into consideration Stus, there is no clear separation of art and life, and creativity of the writer is shown on the linguistic level, the level of word games. Stus’ artistic phenomenon defines a profound interpenetration of existential experience on a semantic level and elegant form.