Психологічні особливості суб’єктивного благополуччя матерів з різним стилем прив’язаності

Abstract

У першому розділі випускної кваліфікаційної роботи представлено результати теоретичного аналізу наукових підходів до розуміння феномену благополуччя, розглянуто теоретичні засади концепції прив’язаності та проаналізовано особливості взаємодії матерів із дітьми підліткового віку. В роботі визначено що благополуччя це поняття що відображає суб’єктивне ставлення людини до власної особистості, життя і властивих йому процесів, до своїх потреб і ступеня їх задоволення, зумовлене соціально прийнятими і засвоєними нормами, виражене рівнем задоволеності. Дослідники підкреслюють, що саме задоволеність різними сферами життєдіяльності - матеріальним становищем, самореалізацією, взаєминами та іншими значущими аспектами є ключовим індикатором суб’єктивного благополуччя. Особлива увага приділена теорії прив’язаності, що пояснює механізми формування базової довіри, стилю міжособистісної взаємодії, емоційної регуляції та самооцінки. Спираючись на дослідження Дж. Боулбі та М. Ейнсворт, обґрунтовано, що надійна прив’язаність сприяє емоційній стабільності, впевненості у собі та спроможності будувати зрілі й підтримувальні стосунки. Натомість ненадійні стилі (тривожно-амбівалентний, уникаючий або дезорганізований) характеризуються підвищеною тривожністю, емоційною невпевненістю, складнощами у вираженні почуттів і, як наслідок, нижчим рівнем суб’єктивного благополуччя. Також було розглянуто специфіку материнства у період підліткового віку дитини, коли потреба дитини в автономії зростає а роль матері полягає в підтримці, прояві емпатії, емоційної гнучкості та здатності приймати індивідуальні особливості підлітка. Проведений аналіз засвідчив, що стиль прив’язаності матері відіграє важливу роль у формуванні емоційного клімату сім’ї та забезпеченні психологічної стійкості матері і дитини. Встановлено, що безпечний стиль прив’язаності сприяє більш гармонійним стосункам, зменшенню конфліктів і підвищенню рівня благополуччя всієї родини. Результати емпіричного дослідження не лише підтвердили теоретичні положення, а й поглибили розуміння взаємозв’язку між суб’єктивним благополуччям матерів та їхніми стилями прив’язаності. Для цього було використано чотири психодіагностичні методики які допомогли оцінити стиль прив’язаності досліджуваних жінок, їхній рівень суб’єктивного благополуччя, розвитку емоційного інтелекту та особливості емоційної взаємодії з дітьми. Проведена теоретико-емпірична робота дала можливість комплексно дослідити суб’єктивне благополуччя жінок-матерів і підтвердити вплив стилю прив’язаності на його формування. Отримані результати мають практичну цінність для психологічного консультування, профілактики емоційного вигорання та розробки програм підтримки жінок-матерів, що сприятиме покращенню їхнього благополуччя та створенню позитивного психоемоційного клімату для розвитку дитини-підлітка.