Фейлетонна практика Віслави Шимборської у контексті літературної критики та публіцистики

Abstract

Творчість Віслави Шимборської як фейлетоністки не має достатнього висвітлення в українському літературознавствіі часто опиняється поза увагою через домінування її поетичного образу. Період 1968–1973 років є показовим: саме тоді формується впізнавана поетика циклу «Lektury nadobowiązkowe», де книжка стає поштовхом для ширшої розмови про літературу, мову, науку, природу, історію та повсякдення. У фейлетонах Шимборської 1968–1973 років розглянуто їхню тематику, що поєднує літературу, культуру, науку й філософію; композицію з цілісним викладом думки; мовні засоби, відзначені точністю й простотою; а також стратегії взаємодії з читачем, побудовані на іронії, прикладах і риторичних запитаннях. Результати аналізу показали, що у своїх фейлетонах Шимборська порушувала найактуальніші суспільні, культурні й етичні проблеми доби, водночас демонструючи здатність поєднувати іронічну дистанцію з з уважним і щирим ставленням до людини. Наукова новизна роботи полягає в цілісному аналізі фейлетонів Віслави Шимборської 1968–1973 років як окремого простору інтелектуальної комунікації та доведенні, що ці тексти виконують функцію форуму для її етичних і філософських роздумів. Практичне значення дослідження може бути реалізовано в освітніх програмах з польської літератури ХХ століття, публіцистики та стилістики, а також у програмах з медіаграмотності та журналістики.