Вплив рівня фізичного стану на ризики виникнення спортивного травматизму у дітей 10-12 років

Abstract

Магістерська робота присвячена актуальній проблемі дитячого спортивного та шкільного травматизму, який у сучасних умовах розглядається як багатофакторне медико-біологічне та психолого-педагогічне явище. Особлива увага в дослідженні зосереджена на віковій групі дітей 10–12 років, що характеризується інтенсивними морфофункціональними перебудовами організму, нерівномірним розвитком опорно-рухового апарату та підвищеною емоційною реактивністю, що зумовлює підвищений ризик виникнення травм під час занять фізичною культурою та спортом. Метою дослідження є здійснення порівняльного аналізу фізичного стану травмованих і нетравмованих дітей 10–12 років та визначення його впливу на ризики виникнення спортивного травматизму. У роботі використано комплекс методів дослідження, зокрема аналіз науково-методичної літератури, антропометричні та медико-біологічні методи, функціональні проби, індексну оцінку фізичного стану, психодіагностичні методики та методи математичної статистики. У результаті дослідження встановлено, що травмовані діти характеризуються менш гармонійним фізичним розвитком, нижчими показниками м’язової сили, життєвої ємності легень і функціональних резервів серцево-судинної та дихальної систем порівняно з нетравмованими однолітками. Індексна оцінка фізичного стану засвідчила наявність низького рівня силового індексу та менш сприятливих значень індексу Робінсона у травмованих дітей, що свідчить про напруження адаптаційних механізмів організму. Психологічний аналіз показав, що для травмованих дітей характерні підвищена тривожність, емоційна нестійкість, імпульсивність і знижений рівень самоконтролю, які можуть розглядатися як чинники ризику виникнення травм. На підставі отриманих результатів обґрунтовано практичні рекомендації щодо профілактики спортивного травматизму у дітей 10–12 років, спрямовані на індивідуалізацію фізичних навантажень, розвиток силових і координаційних здібностей, оптимізацію умов проведення занять та формування культури безпечної поведінки у процесі фізичного виховання. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів у діяльності вчителів фізичної культури, тренерів спортивних секцій, практичних психологів та адміністрації закладів освіти з метою зниження рівня дитячого спортивного травматизму та збереження здоров’я школярів.