Скрипкова творчість композитора Мирослава Скорика в контексті української музичної культури другої половини ХХ століття

Abstract

У магістерській кваліфікаційній роботі здійснено комплексне дослідження скрипкової творчості Мирослава Скорика як важливої складової української музичної культури другої половини ХХ століття. Обраний напрям дослідження зумовлений значущістю постаті композитора в національному мистецькому просторі, а також недостатнім рівнем систематизації його скрипкової спадщини в сучасному музикознавстві. У першому розділі роботи проаналізовано особливості історико-культурного та соціально-мистецького розвитку української музичної культури другої половини ХХ століття. Окреслено основні тенденції еволюції композиторської творчості зазначеного періоду, зокрема у сфері скрипкового мистецтва. Подано загальну характеристику скрипкової творчості українських композиторів другої половини ХХ століття, виявлено її стильові, жанрові та образно-драматургічні особливості. Окрему увагу приділено ролі та значенню скрипкової музики у творчому доробку Мирослава Скорика, її місцю в загальному контексті його композиторської спадщини. Другий розділ магістерської роботи присвячено дослідженню життєвого і творчого шляху Мирослава Скорика, який охоплює широкий спектр жанрів – від симфонічної та камерно-інструментальної музики до творів для театру і кінематографа. У цьому розділі з’ясовано основні риси композиторського стилю митця, визначено впливи фольклорних джерел, неоромантичних, неокласичних і модерністських тенденцій, а також їхнє переосмислення в умовах української музичної культури другої половини ХХ століття. Особливу увагу приділено аналізу стилістичних особливостей та музично-формотворчих принципів Скрипкового концерту № 4 Мирослава Скорика, здійснено детальний аналіз його тематизму, драматургії та виражальних засобів. У висновках роботи узагальнено результати проведеного дослідження, сформульовано основні теоретичні положення та визначено значення скрипкової творчості Мирослава Скорика для розвитку українського музичного мистецтва другої половини ХХ століття. Отримані результати можуть бути використані у подальших музикознавчих дослідженнях, а також у педагогічній та виконавській практиці.