Культурна політика та культурна спадщина: досвід України і європейських країн

Abstract

У сучасних умовах – зростання глобалізаційних процесів, євроінтеграційного курсу України та викликів, спричинених війною – питання збереження культурної ідентичності та спадщини набуває особливої актуальності. Культурна політика виступає не лише як інструмент державного управління, а й як засіб формування національної самосвідомості, соціальної згуртованості та міжнародного іміджу країни. У дипломній роботі досліджено особливості формування та реалізації культурної політики в Україні у порівнянні з практиками європейських країн. Культура як стратегічна сфера державного управління відіграє важливу роль у збереженні національної ідентичності, розвитку громадянського суспільства та міжнародної інтеграції. Особливу увагу приділено аналізу механізмів охорони культурної спадщини, що є ключовим елементом культурної політики. Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарний підхід, що поєднує культурологічний, політологічний, історичний та правовий аналіз. Використано порівняльний, контент-аналіз, історико-генетичний та системний методи. У першому розділі розглянуто теоретичні засади культурної політики та охорони спадщини, класифікацію культурних цінностей, функції держави у сфері культури, а також моделі культурної політики, що застосовуються в європейських країнах. Розглядаються базові поняття культурної політики та культурної спадщини, їх функції, типи та значення в суспільному розвитку. Аналізуються європейські моделі культурної політики, а також роль міжнародних організацій (ЮНЕСКО, Рада Європи, ЄС) у формуванні глобальних стандартів у сфері культури. Другий розділ присвячено аналізу української культурної політики: її історичному розвитку, сучасному стану, нормативно-правовій базі та інституційній структурі. Висвітлюється еволюція культурної політики України від здобуття незалежності до сьогодення. Описуються ключові інституції, нормативно-правова база, державні програми та виклики, зокрема пов’язані з війною, децентралізацією та цифровізацією культурної сфери. У третьому розділі здійснено порівняльний аналіз культурної політики України та країн Європейського Союзу (зокрема Франції, Німеччини, Польщі), виявлено спільні риси та відмінності, а також оцінено перспективи адаптації європейського досвіду в українському контексті. Розглянуто участь України в міжнародних культурних програмах, таких як Creative Europe та House of Europe, що сприяють інтеграції української культурної сфери в європейський простір. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення культурної політики України, розробки стратегій охорони спадщини, а також у навчальному процесі з дисциплін культурологічного та управлінського спрямування.