Перинатальний ризик і діагностика герпетичної інфекції у новонароджених

Abstract

Герпесвірусні інфекції є однією з провідних причин неонатальної захворюваності та уражень центральної нервової системи. Хоча неонатальний герпес зустрічається рідше, ніж вроджена CMV‑інфекція, він характеризується високою летальністю та частими віддаленими неврологічними наслідками без своєчасної терапії. Для систем охорони здоров’я критичною є рання етіологічна верифікація та стандартизація алгоритмів ведення новонароджених. В ході написання роботи нами було обстежено 20 новонароджених із підозрою/верифікованою HSV‑інфекцією та 10 практично здорових новонароджених. Виконано ПЛР із релевантних субстратів, кількісну імунологію (IgA, IgM, IgG), проточно‑цитометричний підрахунок CD4/CD8, визначення цитокінів (ІЛ‑6, ІФН‑α, TNF‑α) методом ELISA, нейросонографію; оцінено гепатоспленомегалію за даними УЗД. Статистичний аналіз — t‑критерій Стьюдента (p<0,05). Отримані результати показали, що ПЛР мало 70% позитивних, 10% сумнівних, 20% негативних результатів у клінічно відібраній групі. Порівняно з контролем у групі HSV виявлено: зниження CD4 (1,47×10³ проти 2,14×10³ кл/мкл), помірне зниження CD8 (у межах вікової норми, зсув до нижньої половини діапазону), підвищення IgA (0,35±0,03 г/л проти 0,25±0,02 г/л; p<0,05), тенденцію до вищого загального IgM без статистичної значущості, істотно нижчий загальний IgG (6,58±0,38 проти 8,86±0,35 г/л; p<0,001). Рівні ІЛ‑6 (58,8±5,3 пг/мл) та ІФН‑α (31,0±3,0 пг/мл) були суттєво вищими, ніж у контролі (9,2±0,9 і 6,70,6 пг/мл відповідно; p<0,001). Висновки. У новонароджених із HSV спостерігається виражена прозапальна цитокінемія, зниження CD4 та неспецифічні зміни імуноглобулінів із зменшенням загального IgG і помірним підвищенням IgA; нейросонографія/МРТ виявляє високу частку уражень ЦНС, а УЗД — часті ознаки дисемінації. Комбінування ПЛР з імунними та візуалізаційними маркерами підвищує своєчасність діагностики й дозволяє стратифікувати ризик тяжких наслідків. Практичне значення полягає у стандартизації раннього маршруту пацієнта і підстав для етіотропної/супресивної терапії.