Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/29732
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.advisorКоць, Михайло Онисимович-
dc.contributor.authorЗінчук, Богдан Олександрович-
dc.date.accessioned2025-12-09T14:38:50Z-
dc.date.available2025-12-09T14:38:50Z-
dc.date.issued2025-
dc.identifier.citationЗінчук Б. О. Резильєнтність і саморегуляція психоемоційних станів педагогів у професійній діяльності : робота на здобуття кваліфікаційного ступеня магістра : спец. 053 Психологія / наук. кер. М. О. Коць ; Волинський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк, 2025. 80 с.uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/29732-
dc.description.abstractУ магістерській роботі здійснено комплексне дослідження проблеми резильєнтності та саморегуляції психоемоційних станів педагогів у професійній діяльності. Розглянуто теоретико-методологічні засади вивчення психоемоційних станів особистості, проаналізовано феномен резильєнтності як важливого психологічного ресурсу вчителя, а також вивчено взаємозв’язки між стійкістю, емоційною регуляцією та симптомами професійного вигорання. Під час теоретичного аналізу стало очевидно, що психоемоційні стани педагогів – це не просто набір емоцій чи реакцій, а складне, багатовимірне явище. Під час емпіричного дослідження, яке охопило педагогів закладів загальної середньої освіти, з’ясувалося, що більшість учителів демонструють середній рівень резильєнтності. Це, мабуть, очікувано — адже система освіти не завжди сприяє розвитку внутрішньої стійкості. Водночас майже 25% респондентів показали високий рівень резильєнтності, що вселяє оптимізм. Але насторожує інше: близько п’ятої частини опитаних мають низький рівень цієї якості. Це – потенційна група ризику, яка потребує особливої уваги, адже саме ці педагоги можуть бути найбільш вразливими до емоційного виснаження. Кореляційний аналіз виявив закономірності, які, на мою думку, мають практичне значення. Зокрема, чим вищий рівень резильєнтності, тим частіше педагоги вдаються до конструктивних стратегій емоційної регуляції – таких як переосмислення – і тим рідше вони пригнічують емоції або демонструють симптоми вигорання. Це логічно, але важливо, що ми маємо емпіричне підтвердження цієї гіпотези. На основі отриманих даних була розроблена модель психологічного супроводу педагогів. Вона включає чотири блоки: діагностичний, корекційно-розвивальний, профілактично-освітній та організаційно-соціальний. Модель комплексна, і саме в цьому її сила – вона не лише «гасить пожежі», а й працює на випередження, сприяючи розвитку резильєнтності, емоційної стійкості та навичок саморегуляції. Підсумовуючи, хочу наголосити: резильєнтність і здатність до емоційної регуляції – це не просто модні терміни. У контексті сучасної школи – це ключові чинники, які визначають не лише професійне довголіття вчителя, а й його психічне здоров’я та загальне благополуччя. Розвиток цих ресурсів має стати пріоритетним напрямом у системі психологічної підтримки педагогічних кадрів.uk_UK
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherВолинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.subjectрезильєнтністьuk_UK
dc.subjectемоційна саморегуляціяuk_UK
dc.subjectпсихоемоційні станиuk_UK
dc.subjectвчителіuk_UK
dc.subjectпрофесійне вигоранняuk_UK
dc.subjectпсихологічний супровідuk_UK
dc.titleРезильєнтність і саморегуляція психоемоційних станів педагогів у професійній діяльностіuk_UK
dc.typeMaster Thesisuk_UK
dc.contributor.affiliationКафедра педагогічної та вікової психологіїuk_UK
dc.contributor.affiliation053 Психологіяuk_UK
Розташовується у зібраннях:FPsy_KR (2025)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
zinchuk_2025.pdf938,93 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.