Мінімалізм як ключова тенденція та творчий стиль у сфері сучасного мистецтва

Abstract

Мінімалізм є однією з найвпливовіших і значущих тенденцій сучасного мистецтва. Він виник у Європі на початку 20 століття, поступово набувши поширення в різних художніх практиках. Його поява започаткувала нові концептуальні підходи у живописі, скульптурі, архітектурі, інсталяції, дизайні, а також у літературі та інших формах мистецького вираження.Основною концепцією мінімалізму є принцип «менше – це більше», що передбачає радикальне спрощення форм, кольорів і матеріалів. Такий підхід зумовлює усунення декоративних елементів і наративних складників, акцентуючи увагу на чистоті вираження та суттєвих характеристиках художньої онтології.Мінімалістичні твори здебільшого базуються на використанні геометричних форм, обмеженої палітри кольорів, промислових матеріалів, а також таких прийомів, як повторення та впорядковане розміщення елементів. Ці засоби створюють візуальну мову, що вирізняється відчуттям порядку та структурованості. Водночас мінімалізм підкреслює значення інтерактивного досвіду, який виникає у взаємодії твору, простору та глядача, розмиваючи межі між мистецтвом і повсякденним життям.На рівні художньої цінності мінімалізм не лише кидає виклик традиційним естетичним парадигмам, а й спонукає до глибинного осмислення природи мистецтва як такого. Він відображає прагнення людини до духовної чистоти та оновлених форм сприйняття в умовах постіндустріальної епохи.У цьому дослідженні проаналізовано еволюцію та значення мінімалізму в контексті сучасного мистецтва, а також окреслено особливості його застосування в актуальних художніх практиках. Мета статті: проаналізувати зовнішнє вираження та внутрішні форми мінімалізму на різних художніх рівнях, визначити особливості застосування та вплив мінімалізму в різних сферах художньої естетики. Методи дослідження. Методологічна основа дослідження базується на міждисциплінарному підході, що поєднує мистецтвознавчий, історико-культурний, порівняльно-аналітичний т методи.Мистецтвознавчий аналіз використано для дослідження стилістичних характеристик творів мінімалізму у живописі, скульптурі, дизайні та інсталяції. Особлива увага приділяється аналізу художніх засобів, таких як геометричність форм, обмежена кольорова палітра, повторюваність елементів, матеріальність та просторовість. Історико-культурний метод дозволив простежити витоки та етапи розвитку мінімалізму як художнього напряму, від його ранніх проявів у європейському мистецтві початку ХХ століття до трансформацій у постіндустріальному та постмодерному контекстах.Загалом, поєднання кількох методів надало змогу дослідити філософсько-естетичну сутність мінімалізму як стилю, що продовжує активно трансформуватись у межах сучасного мистецтва.Наукова новизна дослідження полягає у всебічному міждисциплінарному підході до аналізу впливу мінімалістичного мистецтва в контексті сучасного мистецтва. У фокусі аналізу – живопис, скульптура, дизайн, архітектура та інші сфери.Висновки: мінімалізм у сучасному мистецтві не тільки відображається у формі, кольорі та просторі, але, що більш важливо, є культурним символом. Мінімалізм – це комплекс формальних експериментів, філософських спекуляцій та культурного діалогу.