Сучасне мистецтво як чинник ревіталізації міських просторів

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу ролі сучасного мистецтва у процесах ревіталізації міських просторів. У роботі розглянуто ключові проблеми, стратегії та перспективи інтеграції мистецьких практик у трансформацію міського середовища. Сформульовано теоретичні засади та практичні рекомендації щодо планування, проектування та впровадження художніх інтервенцій, спрямованих на оновлення урбаністичних територій, підвищення якості міського простору та збереження культурної спадщини.Особливу увагу приділено формуванню унікального культурного образу міста та зміцненню його ідентичності за допомогою сучасного мистецтва; інтеграції принципів сталого розвитку у проєктування публічних просторів для гармонізації екологічних, соціальних та економічних аспектів розвитку; дослідженню інноваційних художніх форматів у контексті активізації участі громади й задоволення багатоманітних естетичних потреб населення.Метою статті є дослідження і обґрунтування теоретичних засад та практичних підходів до використання сучасного мистецтва як інструмента ревіталізації міських просторів, а також виявлення його потенціалу у формуванні культурної ідентичності, підвищенні якості урбаністичного середовища та сприянні сталому розвитку міст. Методи дослідження. Методологічна база ґрунтується на міждисциплінарному підході, що передбачає системний аналіз наукової літератури у галузях сучасного мистецтва, містобудування, архітектури, ландшафтного дизайну; вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду ревіталізації міських територій (зокрема кейсів в Україні, а також High Line у Нью-Йорку, Tate Modern у Лондоні, Rockbund Art Space у Шанхаї). Такий підхід дозволяє ідентифікувати сучасні тенденції, практичні інструменти та ключові проблемні питання у сфері впровадження мистецьких практик у міське середовище. Історико-культурний аналіз, що дозволяє простежити еволюцію підходів до інтеграції мистецтва в міський простір та з’ясувати історичні передумови формування концепції ревіталізації; порівняльно-аналітичний метод, орієнтований на вивчення досвіду реалізації проєктів ревіталізації у різних країнах та зіставлення специфіки художніх практик у контексті локальної культурної політики; мистецтвознавчий аналіз, спрямований на характеристику сучасних художніх стратегій, що використовуються для створення публічних мистецьких об’єктів і середовищних інсталяцій; систематичний огляд наукової літератури, що охоплює джерела з урбаністики, архітектури, культурології та сучасного мистецтва, з метою визначення актуального стану проблематики та ключових напрямів досліджень.Наукова новизна дослідження криється у всебічному міждисциплінарному підході, аналізі ключових аспектів які формують мистецький простір сучасного міста. Зауважено, що відбувається інтеграція цифрових технологій у мистецькі практики міського простору; впровадження інноваційних методів створення й демонстрації художніх об’єктів із використанням технологій віртуальної (VR) та доповненої реальності (AR). З’ясовано, що такі технології сприяють подоланню обмежень традиційних форматів експозиції та забезпечують принципово новий рівень імерсивного досвіду. Зокрема, зауважено приклади використання AR для тривимірної візуалізації культурних артефактів у музейному середовищі, що значно підвищує інтерес і залученість аудиторії. Висновки. Мистецтво міського простору виконує важливу роль у формуванні культурної ідентичності міста, збереженні спадщини, активізації соціальних комунікацій і стимулюванні економічного розвитку. Разом із тим, виявлено проблеми, пов’язані із занепадом просторової якості, культурною уніфікацією та недостатнім урахуванням принципів сталості. З’ясовано необхідність посилення стратегічного планування, урахування регіонального контексту та впровадження комплексних екологічних і культурних підходів для ефективної реалізації мистецьких практик у міському просторі.