Діалектне підґрунтя формотворення прикметників у корпусі фольклорних текстів із Підляшшя в записах Івана Ігнатюка

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення українських підляських говірок – унікального мовного ареалу на українсько-польсько-білоруському пограниччі. Ця територія, особливо надбузько-поліський регіон у Підляському воєводстві (Республіка Польща), має суперечливу мовознавчу кваліфікацію, хоча ще з ХІХ століття авторитетні вчені (Костянтин Михальчук, академік Юхим Карський і польські лінгвісти) однозначно кваліфікували ці говірки як співвідносні з північноукраїнським (західнополіським) континуумом. Нині говірки Підляшшя поступово зникають, що підкреслює невідкладність їхньої фіксації та наукового аналізу. Мета статті – підтвердити на прикладі ад’єктивної словозміни виразний північноукраїнський характер говірок Північного Підляшшя й показати евристичну цінність фольклорних записів як діалектографічного матеріалу. Як емпіричну базу в статті використано уснопоетичні тексти з дев’яти рукописних збірників, упорядкованих видатним польським фольклористом і мовознавцем-діалектологом Іваном Ігнатюком (1928-2013). Ці записи вважаємо ключовим і правдивим джерелом інформації про специфічні риси місцевого народного мовлення, адже їх упорядник дотримувався принципів послідовного й точного відтворення діалектних особливостей на всіх мовних рівнях. Детально прокоментовано морфологічну варіативність прикметникових флексій у фольклорних текстах. У ході дослідження встановлено, що специфіка творення форм прикметників чоловічого, жіночого й середнього родів значною мірою спричинена типовими для цього ареалу фонетичними процесами (наприклад, повна редукція [й], специфіка рефлексації давніх голосних тощо), а також граматичною індукцією. Автор висвітлив низку архаїчних та уніфікованих флексійних моделей у різних відмінках і родах. Висновки підтверджують тезу про діалектну генезу мови фольклору. Інформаційний потенціал корпусу Івана Ігнатюка підтверджує високу евристичну значущість цих збірників як ключового джерела для вивчення особливостей народного мовлення Підляшшя. Запропонований у статті комплексний підхід до аналізу морфологічних феноменів на фольклорному матеріалі може бути застосований для вивчення формотворення й інших лексико-граматичних класів у західно-поліських говірках. Результати роботи становлять значний інтерес не лише для діалектології та історичної граматики української мови, але й для етнолінгвістики та досліджень мовної ситуації в українсько-польському прикордонні, сприяючи об’єктивному визначенню генези місцевих говірок.