Альтернативні способи вирішення спорів: теоретичні та практичні аспекти

Abstract

Стаття присвячена розгляду сутності, класифікації, основних характеристик та переваг альтернативних способів вирішення спорів у сучасних умовах. Проаналізовано існуючі підходи до визначення поняття «альтернативні способи вирішення спорів» у зарубіжній і вітчизняній науковій літературі та практиці. Віднесено до переваг альтернативних способів вирішення спорів неформальність; справедливість; оперативність вирішення конфлікту; добровільність; залучення до процедури безпосередніх учасників спірних правовідносин, які мають максимум інформації про причини та обставини конфлікту; необмежену можливість залучення до участі представників сторін конфлікту; максимальне спрощення процедур вирішення спорів; відсутність значних витрат фінансових, організаційних чи інших ресурсів порівняно із судовою процедурою; конфіденційність. Увагу автора зосереджено на різноманітності альтернативних способів вирішення спорів, види, кількість та структура яких можуть різнитися в тій чи іншій країні в залежності від правових традицій та особливостей законодавства. Запропоновано виокремити три групи альтернативних способів вирішення спорів: базові, похідні та гібридні. До базових віднесено переговори, арбітраж та медіацію – види альтернативних способів вирішення спорів, що є історично первинними та вважаються основними та найбільш розповсюдженими. Доарбітражне врегулювання, попередня оцінка нейтральної сторони, незалежний висновок експерта, примирення, спрощений суд присяжних, міні-суд, омбудсмен, врегулювання спору за участю судді та інші альтернативні способи вирішення спорів, що виникли в процесі еволюції та розширення позасудових форм, запропоновано назвати похідними. Гібридними способами альтернативного вирішення спорів названо мед-арб та арб-мед як такі, що є комбінаціями двох базових процедур: арбітражу та медіації. Зауважено, що у нашій державі на рівні законів закріплено такі процедури, як арбітраж, трудовий арбітраж, примирна комісія, медіація та врегулювання спору за участю судді. У статті обґрунтовано важливість та необхідність розвитку альтернативних способів вирішення спорів. Проілюстровано ефективність їх застосування у міжнародній практиці на основі конкретних статистичних даних.