Сприйнятливість до організаційного стресу як ресурс професійного благополуччя особистості

Abstract

Робота присвячена розгляду сприйнятливості до організаційного стресу як ресурсу професійного благополуччя особистості. Охарактеризовано поняття сприйнятливості (толерантності) до організаційного стресу та професійного благополуччя, яке розглядається як інтегральне поняття, базовими діагностичними критеріями якого є професійне вигорання (негативні індикатори професійного благополуччя), рівень задоволеності різними аспектами професійної діяльності (позитивні індикатори професійного благополуччя) та домінуючі психічні стани працівника на робочому місці (психоемоційні ситуативні індикатори професійного благополуччя). На основі аналізу результатів емпіричного дослідження виявлено найбільший рівень вираженості організаційного стресу, пов’язаного із активністю і продуктивністю діяльності, широтою інтересів та гнучкістю поведінки. Загальний індекс організаційного стресу з високим рівнем виявлено майже у половини досліджуваних, що свідчить про високу сприйнятливість (низьку толерантність) до організаційного стресу. Домінуючим компонентом у розвитку синдрому емоційного вигорання є фаза «Резистенція», для якої характерним є неадекватність та вибірковість емоційного реагування особистості, її емоційна та моральна дезорієнтація, більша економія емоцій та погіршення (зменшення, послаблення) ставлення до професійних обов’язків. Більша половина досліджуваних характеризується високими показниками фрустрації та тривожності, однак не схильні проявляти агресію і ригідність. Найвищі показники емоційного вигорання за всіма фазами (напруження, резистенції та виснаження), а також високі рівні тривожності та фрустрації виявлено у досліджуваних з високим індексом організаційного стресу. Показники задоволеності працею також відрізняються в осіб з різною сприйнятливістю до організаційного стресу. Зокрема, цікавість до роботи, задоволеність стосунками з колегами та задоволеність умовами праці вищі в осіб з середнім індексом ОС; задоволення професійними досягненнями та стосунками з керівництвом, надання перевагу роботі порівняно з високим заробітком вищі в осіб з низьким рівнем ОС, тобто вищою толерантністю до стресу. Водночас, професійний рівень домагань та професійна відповідальність є вищими у респондентів з високим рівнем сприйнятливості до організаційного стресу, що дає підстави для висновку, що незадоволені домагання в професійній діяльності та психоемоційна напруга, пов’язана з високою відповідальністю є суттєвим джерелом професійного стресу. Результати кореляційного аналізу продемострували значну кількість статистично значущих зв’язків індексу організаційного стресу з характеристиками професійного благополуччя досліджуваних, зокрема здебільшого негативні взаємозв’язки з симптоматикою емоційного вигорання та з домінуючими деструктивними емоційними станами досліджуваних, що є негативними індикаторами професійного благополуччя, і позитивні взаємозв’язки з більшістю показників задоволеності роботою, що виступають як позитивні індикатори професійного благополуччя досліджуваних. Ключові слова: стрес, сприйнятливість до організаційного стресу, індекс організаційного стресу, професійне благополуччя, емоційне вигорання, задоволеність працею.