Бджільницькі традиції підкурювання бджіл в етнокультурній спадщині Правобережного Полісся України: за польовими матеріалами

Abstract

З’ясовано, що використовувалося два типи пристосувань для підкурювання бджіл. Найдавнішими були пристосування з відкритим вогнем, які виготовлялися з підручних матеріалів: гілок дерева (зубель), лляного полотна і дерева (головенька), полотна, відходів обробки льону, соломи, березової кори і деревних грибів (курак, куровище, курище). Їх напалювали, тушили вогонь і підкурювали бджіл у бортях і колодних вуликах, спрямовуючи дим у поздовжній отвір вуликів. Другий тип пристосувань – із закритим вогнем – димарі, в яких спалюють порохно різноманітних дерев, у т. ч. й плодових, листя, трави та ін., а дим отримують механічним способом. Поширення димарів пов’язане з розвитком рамкового бджільництва, а в бортництві і колодному бджільництві традиційні пристосування зберігались до середини ХХ століття, а подекуди й до сьогоднішнього дня.