Вплив шахів та гри ґо на географію освіти, науки та бізнесу

Abstract

Розкрито сутність гри у шахи та ґо, науки та бізнесу, їх взаємозв’язок і сучасний стан. Розглянуто спільні та відмінні ознаки двох інтелектуальних ігор, їхній вплив на психологію бізнесу в Європі та Азії. Європейський (та американський) індивідуалізм керується шаховим мисленням, у якому можливості та сила фігур помітно відрізняються. Азіатський колективізм керується мисленням, заснованим на грі ґо, де всі камені мають однакову цінність, а їхня взаємодія має вирішальне значення. Це проявляється і в бізнесі, і в навчанні. Для європейських і американських компаній найважливішим є набір кваліфіко- ваного персоналу, для азіатських компаній – вдосконалення бізнес-процесів. Європейці та американці самі вибирають професію, а в’єтнамці її не вибирали. Держава потребувала кваліфікованих кадрів відповідних спеціальностей, тому їх направляли на навчання, і для людей, вихованих на принципах гри в ґо, в цьому немає нічого страшного. Охарактеризовано нормативні наративи та сучасне становище ситуації в науці та бізнесі. Дослі- джено внесок вітчизняних і зарубіжних учених щодо визначення цих понять. Узагальнено наукові під- ходи та науково-методичні основи вивчення інтелектуального потенціалу. Розглянуто особливості забезпечення основними фондами. Виявлено проблеми раціонального використання наукового та виробничого потенціалу та способи їх подолання. Запропоновано способи щодо нарощування науко- вого та виробничого потенціалу та окреслено шляхи подальшого дослідження цих понять. Порівню- ється європейське мислення, сформоване принципами шахів, та азійське, сформоване принципами ґо. Наведено рекомендації для бізнесу та освіти із використанням принципів цих інтелектуальних ігор. Оскільки українці – європейці, то їм більш властиве шахове мислення. З цього випливає індивідуалізм, активне підприємництво, жорстка, агресивна конкуренція. Для українця важливо любити те, що він робить. Тому в освіті необхідно позбутися пережитків радянського періоду, а учнів і студентів готу- вати до активного самостійного життя, тобто вчити покладатися на себе, а не на державу. Проте на всіх освітніх рівнях доцільно реалізовувати принцип ґо (гри), а саме вибір між територією та впли- вом, тобто між меншим, але гарантованим, і більшим, але ризикованим.