Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21663
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСпєсівцев, Денис Сергійович-
dc.date.accessioned2023-01-09T12:13:19Z-
dc.date.available2023-01-09T12:13:19Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.citationСпєсівцев Д. С. Визнання права власності на нерухомість у контексті вимоги закону про його державну реєстрацію: еволюція правозастосовного підходу. Прикарпатський юридичний вісник. 2020. Вип. 3 (32). С. 26–30. DOI : https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).598uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21663-
dc.description.abstractСтаття містить результати наукового дослідження особливостей використання визнання права власності на нерухоме майно як способу захисту суб’єктивних цивільних прав в умовах вимоги закону про державну реєстрацію такого права. Автор піднімає актуальну практичну проблему можливості використання такого способу захисту права власності у випадку, якщо право особи на відповідне майно не зареєстроване, хоча законом встановлюється обов’язковість його державної реєстрації. Причиною такої проблеми є положення чинного цивільного законодавства України, зокрема, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими встановлюється, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації. З цього мало б слідувати, що відсутність державної реєстрації права власності на нерухому річ означає і відсутність факту виникнення відповідного права, а тому і можливості його визнання в судовому порядку. Звертаючись до сучасних цивілістичних розробок, а також окремих положень чинного цивільного законодавства України автор відстоює позицію, що факти виникнення та переходу права власності на нерухоме майно мають місце до його державної реєстрації у зв’язку з чим у випадку порушення, невизнання або оспорювання такого права іншими особами до моменту його реєстрації існують передумови для застосування такого способу захисту як визнання права власності. Окрема увага в статті присвячена аналізу позицій вищих судових інстанцій щодо піднятої проблеми, а також їх еволюції в процесі формування судової практики. Автор констатує, що визнання права власності на об’єкт нерухомого майна виступає чи не найефективнішим способом захисту такого права, що може бути використаний в умовах, коли державна реєстрація такого права не проведена. Його ефективність в значній мірі підсилена внесенням змін до абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а також чинними положеннями ч. 2 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, а також ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України.uk_UK
dc.format.extent26–30-
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherВидавничий дім «Гельветика»uk_UK
dc.subjectцивільне правоuk_UK
dc.subjectнерухомістьuk_UK
dc.subjectречові права-
dc.subjectдержавна реєстрація-
dc.titleВизнання права власності на нерухомість у контексті вимоги закону про його державну реєстрацію: еволюція правозастосовного підходуuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).598-
dc.citation.issue3 (32)-
dc.citation.journalTitleПрикарпатський юридичний вісник-
dc.contributor.affiliationВолинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.coverage.placenameОдесаuk_UK
dc.identifier.orcid0000-0001-7337-7907-
dc.subject.udc347.122uk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FYu)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Spiesivtsev 2020_3 PJV.pdf156,9 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.