Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21661
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСпєсівцев, Денис Сергійович-
dc.date.accessioned2023-01-09T10:35:47Z-
dc.date.available2023-01-09T10:35:47Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.citationСпєсівцев Д. С. Проблема numerus clausus способів судового захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно. Актуальні проблеми держави і права. Одеса, 2020. Вип. 86. С. 217–222. DOI : https://doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2447uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21661-
dc.description.abstractСтаття присвячена розгляду проблеми застосування судом способів захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно в умовах спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності суду зі здійснення правосуддя. Аналізуючи ст. 16 Цивільного кодексу України, автор звертається до проблеми numerus clausus (закритого списку) способів захисту суб’єктивних цивільних прав взагалі і суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно зокрема й осмислює її в контексті змін, внесених до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України. Автор зазначає про те, що діяльність суду зі здійснення правосуддя підпадає під спеціально-дозвільний тип правового регулювання, який дозволяє суду здійснювати лише ту юридичну поведінку, яка прямо визначена положеннями чинного цивільного законодавства України. У зв’язку з цим право суду визначати спосіб захисту цивільних прав, що не встановлений договором або законом значно розширює межі судового розсуду. Водночас відповідний підхід виправданий в тих випадках, коли встановлені законом способи захисту не охоплюють всі можливі форми порушень суб’єктивних цивільних прав. При цьому суд відрізняється від інших суб'єктів правозастосування, зокрема, у зв’язку з тим, що має справу з випадками порушення суб’єктивних цивільних прав, що виходять за межі регулятивних моделей суспільних відносин. Порушення якраз і полягає в тому, що в певній мірі воно має атиповий характер, не вкладається в запроваджену модель, є відхиленням від неї. Однак, це не повинно бути перешкодою у захисті порушених прав. Висловлюється висновок, що внесення змін до абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України не спричинило абсолютного відходу від принципу numerus clausus способів захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно, а лише надало суду можливість застосування для захисту прав спосіб захисту, який не суперечить закону, в умовах коли закон або договір взагалі не встановлюють ефективного способу захисту відповідних цивільних прав. При цьому в силу спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності суду малоймовірним у відповідній ситуації є визначення судом способу захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно, що взагалі не передбачений положеннями чинного цивільного законодавства України.uk_UK
dc.format.extent217–222-
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherВидавничий дім «Гельветика»uk_UK
dc.subjectцивільне правоuk_UK
dc.subjectзахист правuk_UK
dc.subjectспособи захисту-
dc.subjectнерухомість-
dc.subjectречові права-
dc.subjectрозсуд суду-
dc.titleПроблема numerus clausus способів судового захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майноuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2447-
dc.citation.issue86-
dc.citation.journalTitleАктуальні проблеми держави і права-
dc.contributor.affiliationВолинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.subject.udc347.122uk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FYu)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
30.pdf110,33 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.