Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21660
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСпєсівцев, Денис Сергійович-
dc.date.accessioned2023-01-09T10:16:00Z-
dc.date.available2023-01-09T10:16:00Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.citationСпєсівцев Д. Конститутивні та перетворювальні властивості рішення суду як правового засобу захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно. Юридичний вісник. 2020. № 3. С. 118–124. DOI : https://doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1931uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21660-
dc.description.abstractСтаття присвячена розгляду конститутивних та перетворювальних властивостей рішення суду в механізмі захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно. Аналізу піддано теоретичні положення двох протилежних наукових концепцій щодо правової природи рішення суду як правового засобу захисту суб’єктивних цивільних прав. Автор зазначає, що наразі в цивілістичній науці спостерігається поступове збільшення прихильників наукової концепції в рамках якої рішення суду розглядається як юридичний факт, тобто обставина правової реальності, що здатна конституювати або трансформувати інші обставини, зокрема спричиняти виникнення, перехід або припинення суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно. Противники такого наукового погляду відстоюють позицію, що рішення суду не наділене здатністю спричиняти відповідні юридичні наслідки, а лише наділяють характером безспірних певні обставин правової реальності. В рамках такого підходу здійснюються спроби вивести рішення суду за межі його розуміння як юридичного факту з одночасним обґрунтуванням його правозастосовної природи. Звертаючись до положень чинного цивільного законодавства України, що визначають порядок визнання недійсними оспорюваних правочинів, автор демонструє прояв конститутивних та перетворювальних властивостей судових рішень на прикладі конкретної ситуації із судової практики, пов’язаної з визнанням договору купівлі-продажу нерухомості недійсним. Підкріплюючи свою позицію аргументами, автор зазначає, що у випадках визнання правочину щодо нерухомості недійсним в судовому порядку відбувається «згортання» юридичних наслідків, а не констатація факту, що відповідні наслідки ніколи не наставали. У зв’язку з цим внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна відбувається його припинення у набувача і виникнення у відчужувача. При цьому відновлюється чинність відповідної правової підстави набуття права власності набувачем. Також встановлюється, що судові рішення про визнання права власності на нерухоме майно можуть як підтверджувати обставини правової реальності, зокрема належність права власності позивачу, так і спричиняти виникнення права власності у певної особиuk_UK
dc.format.extent118–124-
dc.language.isoukuk_UK
dc.subjectЦивільне правоuk_UK
dc.subjectрішення судуuk_UK
dc.subjectзахист прав-
dc.subjectнерухомість-
dc.subjectправочин-
dc.subjectречові права-
dc.titleКонститутивні та перетворювальні властивості рішення суду як правового засобу захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майноuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1931-
dc.citation.journalTitleЮридичний вісник-
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.coverage.placenameВидавничий дім «Гельветика»uk_UK
dc.subject.udc347.122uk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FYu)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
15.pdf163 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.