Автобіографічні повісті М. Стельмаха: нефікційна чи «лірична» проза?

Abstract

Ідеться про сприймання повістей «Гуси-лебеді летять…» та «Щедрий вечір» у контексті феномену «ліричної прози» часів радянської «відлиги». Їх не можна віднести до автобіографічних творів nonfiction, зате вони дають можливість з’ясувати особливу природу автобіографізму в українського письменника за радянських часів – соцреалістичні засади її поетики та змісту. Зважитися на радикальну відмову від радянських ідеологічних догм М. Стельмах не був готовий. У його свідомості залишалися чинними міфи про радянську владу, яка нібито відкрила українському селянству «дорогу до щасливого майбутнього», і він сам доклав руку до поетизації цих міфів.