Проблема жанрової цілісності у прозі Бруно Шульца

Abstract

Метою розвідки є визначення жанрової специфіки книг Бруно Шульца «Цинамонові крамниці» та «Санаторій Під Клепсидрою», аналіз їхньої поетики у фокусі жанрово-стильових ознак. Ідеться про особливості прозових текстів, які важко піддаються однозначному жанровому визначенню, оскільки їхня модерна жанрова структура визначається факторами смислопороджуючими, а не лише формальними. Основними такими чинниками є міфологеми як трансформовані в літературі та в часі архетипи. Найважливішою жанровою особливістю епічних творів, як відомо, є сюжет. Із точки зору когнітивної поетики ознаками жанрової цілості є сюжетна нестійкість і фабульна інтеріоризація. Саме ці якості притаманні й Шульцевій белетристичній спадщині. Сюжет чи, точніше, сюжети його творів настільки аморфні, розпливчасті й розтягнуті численними описами, що важко визначитись із відповіддю, є вони чи нема. Окремі частини у складі книг (оповідання? повісті?) важко відділити одна від одної – вони то продовжують попередній сюжет, безкінечно розвиваючи певні колізії, то варіюють одні й ті ж мотиви в описах. Поява книг Б. Шульца в 1930-х роках свідчила про «маніфестацію права фрагментів, уламків, сміття» (за виразом дослідників модернізму) на повноцінне творення модерної польської прози сюрреалістичного кшталту. У жанровій формі сюрреалісти виявляли яскраву індивідуальність, експериментували з «автоматичним письмом» – навмисне позбавленим логіки й чіткої синтаксичної структури письмом під «диктовку позасвідомого». Проза Б. Шульца є прикладом індивідуального експерименту, адже його манера геть особлива – письмо синтаксично розлоге, ніби «гіллясте», з численними описами-відгалуженнями від стрижня нарації – сюжету. Чуттєво виразні описи – прикметна ознака шульцівського стилю в усіх частинах-розділах, як у першій, так і в другій книзі. Деякі дослідники називають це жанром натюрморта – ідеться про живописну майстерність описів. Що ж до цілого тексту книг Шульца чи цілісності окремого розділу-оповідання у збірках, то явно переважає форма аморфна, фрагментована, ателічна й синтетична, котрій нема точних визначень у понятійному словнику традиційної літературної генології. Жанрова форма у прозі Шульца – відкрита як у сенсі творення, так і для сприймання, оскільки потребує читацьких зусиль для подолання невидимих перепон між свідомістю суб’єкта мовлення та адресата.