Синтаксична відприслівникова ад’єктивація: семантико-синтаксичний і формально-синтаксичний аспекти

Abstract

Постановка проблеми. В українській мові атрибутивну сферу, крім прикметників, здатні реалізувати інші частиномовні класи слів, серед яких особлива роль припадає на прислівники. Докладна транспозиційна інтерпретація цих новотворів передбачає їхній опис у контексті граматичної багатозначності, зокрема в аспекті синтаксичних зрушень та зумовлених ними категорійних модифікацій. Мета статті. В україністиці синтаксична прикметникова транспозиція прислівників описана фрагментарно, тому мета статті передбачає побудоване на засадах функційно-категорійної лінгвістики дослідження синтаксичної відприслівникової ад’єктивації й визначення семантико-синтаксичних та формально-синтаксичних ознак засобів її експлікації. Методи дослідження. Задля досягнення мети використано описовий метод та метод контекстуально-семантичного аналізу, методики компонентного та транспозиційного аналізу. Основні результати дослідження. Спрямовані в прикметникову сферу прислівники реалізують адвербіально-атрибутивну та локативно-атрибутивну семантико-синтаксичні функції. Перебуваючи в присубстантивно-постпозитивній позиції, ці транспозити виявляють ознаки приіменникового прислівного прилягання, виконують роль неузгоджених означень, у яких контаміновані обставинні та означальні характеристики. Вони зберігають незмінність, виявляючи водночас морфологічно не закріплену прикметникову категорійність. Висновки і перспективи. Синтаксична відприслівникова ад’єктивація – початковий, функційно визначальний ступінь транспозиції, репрезентанти якої – вторинні маркери атрибутивної сфери та контекстуально вмотивовані, позбавлені афіксальних модифікацій засоби вияву морфологічних значень прикметника. Порушені в статті принципи аналізу ад’єктивно спрямованих незмінних лексем перспективні для дослідження дериватів морфологічного ступеня транспозиції.