Нове поняття масової комунікації: теоретико-термінологічний аспект

Abstract

Мета написання публікації – посилаючись на думки культурологів, психологів, філософів, теоретиків комунікації, дати уявлення про альтернативу класичних теорій мас та їх комунікації. Мета передбачає активізацію концепцій Г. Ле Бона, З. Фройда, К. Г. Юнга, В. Вундта, Е. Канетті, В. Райха, Х. Ортеґи-і-Ґассета, С. Сігеле, Г. Тарда, С. Масковічі, М.-Л. Руккета, Е. Тоффлера, А. Сахарова, В. Різуна, Д. Ольшан¬ського, Г. Блумера, В. Москаленко, М. Кайку та виокремлення тих аспектів, які, на думку самих принципалів, лишалися дискусійними й потребували додаткового розгляду. Як правило, зазначені аспекти проектують полярні до усталених уявлення про масову комунікацію, а саме: раціоналізують її, класифікують за видами високоорганізованих мас у культуротворчому вимірі, індивідуалізують процес масової комунікації, звільняють його від стереотипного негативізму тощо. Базовим для наукового дослідження виявився порівняльний метод термінологічного аналізу. Зіставляючи аналоги визначень мас, ми намагалися відшукати оптимальне для сучасності. Для аналізу теорій у їх виникненні та розвитку, задіювався історичний підхід. Системний аналіз дав змогу розглянути масову комунікацію у всеохопності та ієрархічності як цілісну функціональну систему. Для створення нової концепції масової комунікації важливим стало моделювання. Суттєва часова віддаленість окремих явищ зумовила використання герменевтичного підходу. Повсякчас важливою була також семіотика. Саме вона допомогла абстрагуватися від стереотипів та проаналізувати масову комунікацію з погляду вторинних знакових систем.

The purpose of the study is to propose an alternative idea to the classical theories of masses and their communication with reference to the views of culturologists, psychologists, philosophers, and communication theorists. The goal involves activating the concepts that have been developed by G. Le Bon, Z. Freud, C. G. Young, W. Wundt, E. Canetti, W. Reich, J. Ortega y Gasset, S. Siegel, G. Tard, S. Maskvichi, M.-L. Rukket, A. Tofler, A. Sakharov, V. Rizun, D. Olshanskyi, H. G. Blumer, V. Moskalenko, M. Kaku, and choosing those aspects which according to the scholars themselves, are controversial and require additional consideration. Typically, these aspects differ from the established notions of mass communication, because they rationalize and categorize them according to the types of highly organized masses in the cultural creative dimension, individualize the process of mass communication, and free it from stereotyped negativism, etc. Methodology. The comparative method of terminological analysis was the basis for analysis. By comparing the definitions of the masses, we tried to find optimal ones for the present. To analyse theories in their occurrence and development, the historical approach was used. System analysis enabled us to consider mass communication in a holistic and hierarchical way as an integral functional system. Modelling was important for creating a new concept of mass communication. Significant temporal remoteness of certain events led to the use of hermeneutic approach. Semiotics was always important. It helped to abstract from stereotypes and analyse mass communication from the point of view of secondary sign systems. The scientific novelty lies in the fact that for the first time, not denying the classical theories, but merely supplementing them with the lost facts, we propose to consider mass communication as a result of the process of transmitting information conditioned by social-psychological features of large communities, and maintaining contacts through channels and transmitters of mass media in the dimension of all spheres of cultural production. Among the communities there are also rational ones that are not typical for classical theories . It is evident that they are dominant in our time.