Архітектурно-мистецькі засоби виразності у храмовому будівництві Волині XVII-XVIII століття: пластика в оздобленні споруд.

Abstract

В даній статті проведено дослідження архітектурно-мистецьких засобів виразності у храмовому будівництві Волині XVII-XVIII століття, а саме пластики в оздобленні споруд. Встановлено, що декоративне різьблення в оздобленні волинських дерев’яних храмів має глибоке коріння, а у XVII-XVIII століттях виділено три етапи його розвитку, які мають свої особливості у різній рельєфності зображення, поширенні різних мотивів та сюжетів різьблення, стилістичних відмінностях. Що стосується різьблення у мурованих храмах, то більшого розповсюдження воно набуває у костьолах, що було пов’язане насамперед з католицькою традицією надання більшої переваги скульптурному оздобленню. Тут простежується чітка стилістична прив’язаність до західноєвропейських тенденцій. This article investigates means of architecture and art expression in temple construction in Volyn in XVII-XVIII century, in particular buildings decoration plastic. It has been established that decorative carving in decoration of Volyn wooden temples has deep roots, and there are three stages of its development in XVII-XVIII centuries, which have their peculiarities in different image reliefs, various carving motifs and plots, stylistic differences. As for carving in brick temples, it is more widespread in roman churches, which is primarily related to catholic tradition to give more accent to sculptural finishing. One can clearly see stylistic ties to Western European tendencies.