Історія Візантії

Abstract

Мета навчальної дисципліни: у хронологічній послідовності висвітлити політичну, соціально-економічну, культурну історію Візантійської імперії; показати візантійське суспільство як систему, модель історичного розвитку, пояснити процес історичного руху, особливості еволюції „супердержави” середньовіччя, розкрити її сильні й слабкі сторони, причини блискучих успіхів і фатальних невдач, які, врешті, привели до загибелі Імперії. Дисципліна „Історія Візантія” належить до переліку вибіркових навчальних дисциплін і спрямована на ознайомлення студентів з історією виникнення, функціонування та розвитку Візантії – законної спадкоємниці Римської імперії, що стала першою християнською державою у світі, об’єднавши єдиною вірою найрізноманітніші народи. Візантія – держава, в якій Церква мала величезну владу, рівну владі імператора, держава, в якій імператорами довгий час ставали не за монархічним правом успадкування, а за допомогою зрад, інтриг і жорстокості; держава, столиця якої визначала дії чиновників по всій країні та завдавала напрямки розвитку в усіх галузях суспільного життя; держава, в якій приватне право відділялось від публічного і не домінувало, як на середньовічному Заході; держава, в якій були раби, але не було рабовласницького ладу, були знатні роди, але їхні представники так і ніколи не стали по-справжньому феодалами. Візантія – єдина в середньовічній Європі аграрна держава з надзвичайно розвинутим міським життям, повною власністю на землю та розгалуженою податковою системою. Поєднання у Візантії тяглості традицій (збереження централізованої бюрократії, норм римського права, функцій міст, зовнішніх рис побуту) з мінливістю і пристосуванням до нових умов розвитку (зміни типів власності, соціальної структури, системи світоглядних цінностей). Провідна роль Візантійської держави у середньовічному світі та потужній вплив на перебіг міжнародних подій. Як пряма наступниця і греко-римського світу та елліністичного Сходу Візантійська імперія – центр своєрідної та багатої культури. Величезний вплив Візантії на південнослов’янську та східнослов’янську культури упродовж багатьох віків.