Право на плач Каменяра: долорична естетика Івана Франка-лірика

Abstract

У статті розглянуто архетип сліз – один із феноменів лірики, актуалізація якого в різні епохи відзначається художньою своєрідністю. Призначення долоричної поетики – передати глибини особистісного страждання. Витоки традиції звертання до неї репрезентує естетика фольклору та літературного бароко, на що неодноразово вказував І. Франко у своїх статтях. Творчість І. Франка припадає на розквіт у культурній атмосфері позитивістських ідей, які відмежовувалися від сентиментально-романтичних домінант. Однак поет активно використовує та модифікує долоричні концепти. Франко-лірик виступає апологетом максимальної щирості, плач для нього – потужний творчий імпульс, значно важливіший за інтелігібельне відсторонення. Мистецький витвір, на його переконання, здатний викликати катарсисні сльози реципієнта, виконувати арттерапевтичну функцію. Доведено, що, незважаючи на раціоналістичність світогляду І. Франка, у поезії він продовжив долоричну тяглість української кордоцентричної лірики.Archetype of tears is the phenomena of lyrics which updating is present at various epoches in specific artistic forms. The aim of the doloristic poetics is to convey the depth of personal suffering. The origins of the doloristic tradition is represented by the aesthetics of folklore and Baroque literature. Ivan Franko himself indicated this fact in his articles. Apogee of dolorism of romantic period is represented by Taras Shevchenko's creative work. The creativity of Franko accounted for the prime of the cultural atmosphere of positivist ideas, which dissociated from sentimental and romantic dominants. But the poet actively uses and modifies doloristic concepts. Franco the poet serves the apologist of maximum sincerity, weeping for him is a powerful creative impulse, much more important than intelligible removal. Art work, he believes can cause tears of catharsis among the readers and has art-therapeutic function. The article proved that, despite Franko’s rationalist viewpoint, in poetry, he continued doloristic continuity of Ukrainian cordocentrical lyrics.