Художній час і простір у сучасній українській монодрамі

Abstract

У статті розглянуто особливості художнього часу й простору сучасної української монодрами як одного з компонентів її жанрового моделювання. Здійснено аналіз часопросторових відношень у цій жанровій моделі кінця ХХ–початку ХХІ ст. на прикладі п’єс сучасних українських драматургів. Зазначено, що «хронотоп кризи та життєвого зламу» в монодрамі розділений на хронотоп суб’єкта та об’єкта. Автори-драматурги вдаються до використання прийому асоціативної ретроспекції, актуалізують властивості людської уяви й пам’яті, тому переносять граничний хронотоп на рівень читацького сприйняття.In this article the chronotope features of modern monodrama as one the components of its genre modeling are considered. The analysis of time and spatial relations in this genre model of the end XX–early XXI century on the example plays of contemporary Ukrainian playwrights. «Time-space and life crises break» Monodramas that time-space is split into subject and object. Authors, playwrights resort to using associative receiving retrospection actualize the properties of human imagination and memory, and then transferred to a boundary-space level reader’s perception.