«Неореалізм» / «новий реалізм» у терміносистемі радянського літературознавства

Abstract

У статті розглянуто проблему термінологічного наповнення понять неореалізм / новий реалізм у радянській літературознавчій парадигмі. Зроблено висновок про перерваність теоретико-критичного та художнього неореалістичного дискурсу в часи СРСР, виокремлено його основні етапи: перший (кінець 1920-х– початок 1930-х рр.) характеризується розмаїттям неореалістичних теорій, пов’язаних зі специфікою трансформацій реалізму в модерній мистецькій парадигмі та з особливостями розвитку «пролетарської культури»; другий (друга половина 1930-х–1950-ті рр.) визначається взаємонакладанням термінів «новий реалізм», «соціалістичний реалізм»; третій (1960–1980-ті рр.) ознаменований поширенням концепції «соціалістичного реалізму без берегів». In this article is analyzed the problem of terminological filling of concepts «neo-realism» / «new realism» in the soviet literary criticism. We did the deduction about brokenness of theoretical and critical and artistic neo-realistic discourse in the time of USSR. We selected his main stages: first stage (the and of 1920–the beginning of 1930) is characterized different neo-realistic theories, which are related with specificity of transformation of realism in modern paradigm and with specificity of development of «proletarian culture»; second stage (the second half of 1930–1950) is determined of overlapping of terms «new realism» and «socialist realism»; third stage (1960–1980) is marked of expansion of conception of «socialist realism without shore».