Прагматичні особливості ретранслятивного дискурсу як глобального мовленнєвого акту

Abstract

Аналізуються та описуються прагматичні характеристики ретрансляційного дискурсу. Ретранслятивне спілкування є опосередкованою мовленнєвою взаємодією, що передбачає функціонування допоміжної ланки – адресата-ретранслятора для передачі інформації кінцевому адресатові. Контекст ретранслятивної опосередкованості регламентує відбір мовленнєвих одиниць та мовленнєвих актів. Ретрансляційний дискурс становить понадфразову доцентрову єдність та передбачає тема-рематичну структурованість. Актомовленнєвий аспект ретрансляційного дискурсу пов’язаний із проблемою складних мовленнєвих актів. Дискурсивний акт об’єднує прості акти-функції на рівні основної та підлеглої стратегій мовця в межах глобального мовленнєвого акту ретрансляційного дискурсу. The article is focused on the problem of pragmatic analysis of the discourse in the indirect communication of transmittance. Transmittance communication presupposes functioning of the third participant – addressee-transmitter whose role is to pass the message from the speaker to the final addressee. The context of the above mentioned communication determines the choice of the speech units, their structure and speech act variability. The structure of transmittance discourse comprises the kernel utterance with its left and right context in their unity having the centre and periphery. Topiccomment relations are characteristic feature of this unity. Pragmatic aspect of transmittance discourse presents peculiarities of the pragmatic types, determines their variety in syntagmatics and paradigmatics. Speech act aspect of transmittance discourse presupposes its functioning as a complex speech act comprising simple speech acts-functions and kernel discourse speech act in the frame of the global speech act unity.