Diagnostical categorization in software discourse

Abstract

The article presents a new approach to treating the concept of cognitive categorization in modern linguistics. One of the key questions cognitive linguistics has to provide answers to is the question how people cognate knowledge in the process of learning. Any learning procedure is based on acquiring knowledge provided in the verbal form. The optimal way of presenting the verbal knowledge is to provide definitions of the main concepts related to the domain. The present article offers an approach according to which it is possible to discriminate between characteristic and unique feature of the concepts while giving their verbal definitions. The research was carried out on the material of the Engilsh software discourse, i.e., the set of language means used in defining functions in graphical user’s interfaces (GUIs). One of the ways to experimentally address this question consists in determining whether some entity does or does not belong to a specified category on the basis of a description of the entity. This is what users normally do when they read the texts presented in GUI dialogue boxes.

У статті запропоновано новий підхід до розуміння феномену когнітивної категоризації в сучасній когнітивній лінгвістиці. На матеріалі англомовного дискурсу програмного забезпечення встановлено особливості діагностичної категоризації, яка сприяє розумінню функціонального потенціалу прикладних програм через прочитання їх визначень у діалогових вікнах, що надає графічний інтерфейс. Виявлено відмінності між категоризацією за характерними ознаками й категоризацією за унікальними ознаками, яку визначаємо як діагностичну категоризацію. Доведено, що в сучасному англомовному дискурсі програмного забезпечення саме діагностичну категоризацію покладено в основу метафоричного мапування, завдяки якому користувач опановує функціональний потенціал комп’ютерної програми через взаємодію з її графічним інтерфейсом. Діагностичну категоризацію вважаємо також когнітивною стратегією, основне завдання якої – відокремлення несуттєвих категоризаційних ознак під час ідентифікації функцій програмного забезпечення. Це сприяє оптимізованому використанню графічних ітерфейсів комп’ютерних програм як інструменту ведення діалогу користувача й комп’ютерної системи.