DSpace Зібрання:

Особливості прояву психологічного благополуччя у осіб із психотравмуючим досвідом

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Особливості прояву психологічного благополуччя у осіб із психотравмуючим досвідом Автори: Юхименко, Наталія Миколаївна Короткий огляд (реферат): Робота присвячена аналізу психологічного благополуччя в контексті травматичних переживань, які є значною проблемою в сучасному суспільстві. У теоретичній частині розглядаються основні визначення та концепції психологічного благополуччя, вказується на його багатовимірний характер. Особливу увагу було приділено взаємодії між особистісними та соціальними факторами, що формують благополуччя, а також різноманітності дослідницьких підходів, які склалися в психології протягом багатьох років. Теоретичні міркування також враховували специфіку впливу травматичного досвіду на різні аспекти психологічного життя, висвітлюючи роль травми у формуванні емоцій, поведінки та міжособистісних стосунків. Емпірична частина включала детальний аналіз психологічного функціонування людей з травматичним досвідом. Результати виявили значні відмінності в рівнях благополуччя залежно від інтенсивності пережитої травми. Також були виявлені значні кореляції між травматичним досвідом і ключовими показниками благополуччя, такими як автономія, управління навколишнім середовищем і відчуття сенсу життя. Аналіз результатів дозволив краще зрозуміти механізми, за допомогою яких травматичний досвід впливає на психологічне життя людей, призводячи до диференційованих ефектів в емоційній та когнітивній сферах. Проведене дослідження має важливе теоретичне та практичне значення. Отримані результати підкреслюють необхідність подальшого поглиблення знань у сфері психологічного благополуччя та інтеграції індивідуального травматичного досвіду в терапевтичні підходи. Ключові слова: психологічне благополуччя, психологічна травма, психотравмуючий вплив.

Ресурси стресостійкості працівників поліції в стресогенних умовах професійної діяльності

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Ресурси стресостійкості працівників поліції в стресогенних умовах професійної діяльності Автори: Чайковська, Анна Володимирівна Короткий огляд (реферат): Робота присвячена розгляду психологічних ресурсів, які допомагають працівникам поліції ефективно протистояти стресам, пов’язаним з їхньою професійною діяльністю. Це дослідження поглиблює розуміння психологічних стресів, з якими стикаються працівники поліції, та визначає ключові фактори, що сприяють їхній стійкості до стресу. За результатами емпіричного дослідження було виявлено, що соціальна підтримка, емоційна регуляція та фізичне здоров’я відіграють ключову роль у зменшенні негативного впливу професійного стресу та забезпеченні психологічного благополуччя поліцейських. Результати кореляційного аналізу показали, що існує тісний зв’язок між рівнем стресу та використанням різних стратегій подолання. За допомогою факторного аналізу виявлено, що особистісні ресурси, такі як оптимізм та самоефективність, є важливими предикторами стійкості до стресу. Можна стверджувати, що дослідження підкреслює необхідність розробки програм психологічної підтримки, спрямованих на зміцнення психологічних ресурсів поліцейських.

Взаємозв’язок сімейних відносин та самоефективності особистості

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Взаємозв’язок сімейних відносин та самоефективності особистості Автори: Цюпка, Наталія Сергіївна Короткий огляд (реферат): Наукове дослідження присвячене вивчення взаємозв’язку досвіду сімейних взаємин та самоефективності особистості. Для реалізації завдань магістерської роботи, базі Волинського національного університету імені Лесі Українки, було проведене емпіричне дослідження із застосуванням таких методик: «Шкала самоефективності (Р. Шварцера та М. Єрусалема)», «Тест визначення самоефективності (Дж. Маддукс, М. Шеєр)», «APQ – Сімейний Алабамський опитувальник», «Шкала сімейної адаптації та згуртованості (Опитувальник FACES-3, Тест Д. Олсона)», «Опитувальник психологічної ресурсності особистості (О. Штепа)». В ході аналізу результатів емпіричного дослідження встановлено, що: 1. Розподіл рівнів самоефективності: У групі з високим рівнем самоефективності (32 особи) середній результат загального показника становить Хсер=33,94, у сфері діяльності – Хсер=26,47, у сфері спілкування – Хсер=2,69. У групі із середнім рівнем самоефективності (25 осіб) середнє значення загального рівня дорівнює Хсер=27,76, у сфері діяльності – Хсер=6,40, у сфері спілкуванні – 0,04. У групі з низьким рівнем самоефективності (14 осіб) спостерігаються негативні значення у сфері діяльності (Хсер=-9,93) та спілкуванні (Хсер=-5,71). 2. Сімейні характеристики: У групі з високим рівнем самоефективності виявлено більшу згуртованістю родини (реальна – Хсер=33,09, бажана – Хсер=36,81, задоволеність – Хсер=3,72). У групі з середнім рівнем самоефективності виявлено згуртованістю родини (реальна – Хсер=30,72, бажана – Хсер=36,84, задоволеність – Хсер=6,12). А у групі з низьким рівнем самоефективності виявлено згуртованістю родини (реальна – Хсер=27,36, бажана – Хсер=36,37, задоволеність – Хсер=9). 3. Особистісна ресурсність: Загальний рівень ресурсності: у групі з високим рівнем самоефективності становить – Хсер=75,4, у групі із середнім рівнем самоефективності – Хсер=63,5, у респондентів із низьким рівнем самоефективності – Хсер=49,2. 4. Кореляційний аналіз: У групі з високим рівенем самоефективності виявлено кореляцію між рівнем знань і комунікативними навичками (r = 0,65, p < 0,01). У групі із середнім рівнем самоефективності констатовано високий рівень зв’язку віри в добро та допомоги іншим (r = 0,77, p < 0,01). 5. Однофакторний дисперсійний аналіз: Значущі відмінності у результатах трьох груп виявлено за показниками: творчості (F = 8,95, P < 0,001), роботи над собою (F = 7,26, P < 0,001) та самореалізації у професії (F = 9,07, P < 0,001). Магістерська робота має перспективу подальших досліджень, можуть бути орієнтовані на аналіз динаміки змін у показниках самоефективності залежно від різних стадій життєвого циклу родини, а також на розробку інтервенцій, спрямованих на гармонізацію сімейних стосунків.

Статево-вікові особливості розвитку емпатії в підлітково-юнацькому віці

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Статево-вікові особливості розвитку емпатії в підлітково-юнацькому віці Автори: Шикун, Віталій Валерійович Короткий огляд (реферат): Робота присвячена вивченню емпатії у системі інших особистісних властивостей, зокрема самооцінки, комунікативних умінь та ціннісних орієнтацій в підлітково-юнацькому віці. На основі аналізу теоретичних джерел обгрунтовано вплив емпатії на особистісний та моральний розвиток учнівської молоді, її спрямованість, соціально-психологічну адаптацію та особистісну самореалізацію. Водночас, емпатія в роботі розглядається як не лише інтегративна особистісна якість, а й складне структурне утворення, в якому виділяється емоційний (співпереживання), когнітивний (співчуття) та дієвий (внутрішнє та реальне сприяння, допомога) компоненти. Проведене дослідження розвитку емпатії у двох вікових групах (підлітків та юнаків) дало можливість виявити дещо вищий (проте статистично недостовірний) рівень розвитку цієї якості у юнацькому віці. Аналіз гендерних особливостей показав, що існують статеві розходження в показниках окремих складових і загального рівня емпатії. Можна говорити про те, що дівчата більш емпатійні до героїв художніх творів і до тварин, ніж юнаки. У старшокласниць також прослідковується більша схильність співчувати і співпереживати дітям. Загальний рівень емпатії в дівчат також вищий, ніж у юнаків. Статистично значущі статево-вікові відмінності у загальній вибірці виявились за такими показниками: ціннісними орієнтаціями, комунікативною компетентністю, домінуванням та дружелюбністю. Відмінності між групами різного віку у сформованості ціннісних орієнтацій обумовлені різницею цих показників у чоловічій вибірці; показник домінування статистично значущо відрізняється як у хлопців, так і у дівчат; а різниця у дружелюбності обумовлена різницею між дівчатами – десятикласниці виявились значно дружелюбнішими за семикласниць. Кореляційний аналіз досліджуваних показників дав можливість встановити, що декілька з них взаємопов'язані з емпатією, зокрема, ціннісні орієнтації, стать та комунікативна компетентність. Виявлено, що дівчата відрізняються більш високими показниками загального рівня емпатії в обох групах (підлітків та юнаків), що підтверджено результатами дослідження. Водночас, соціально спрямована система цінностей сприяє здатності до співпереживання і навпаки – здатність співпереживати детермінує формування морально-етичних суспільних цінностей особи. Комунікативна компетентність передбачає вміння адекватно, з позицій взаємодовіри, сприймати себе та інших, а в основі емпатійності особи лежить прагнення до взаємодії на тих самих засадах. Отже, в ході кореляційного аналізу було встановлено, що декілька показників є пов'язаними з емпатією: стать, ціннісні орієнтації та комунікативна компетентність особистості. Це ще раз підтверджує системоутворюючу роль емпатії у формуванні соціальної спрямованості особистості, яка передбачає, крім емоційного та когнітивного компонентів, дієвий – прагнення до співдопомоги, співучасті у справах іншого.

Ставлення до хвороби у осіб з цукровим діабетом І типу

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Ставлення до хвороби у осіб з цукровим діабетом І типу Автори: Хічій, Оксана Андріївна Короткий огляд (реферат): Магістерська робота присвячена вивченню ставлення до хвороби осіб із цукровим діабетом І типу, який є хронічним захворюванням, що значно впливає на якість життя пацієнтів. У дослідженні брали участь 45 пацієнтів віком від 18 до 40 років. Робота спрямована на аналіз психоемоційних реакцій, змін ставлення до хвороби на різних етапах її перебігу, а також визначення впливу соціальних факторів на сприйняття захворювання. Дослідження підтвердило три гіпотези: - Негативне ставлення до хвороби взаємопов’язане з низькою якістю життя, фізичним станом та розвитком ускладнень. Зокрема, 73.3% респондентів почуваються нещасливими через хворобу, а 66.7% відчувають обмеження у соціальному житті. - Ускладнення хвороби суттєво впливають на ставлення до неї. Респонденти, які мали ускладнення, частіше зазначали низький рівень задоволеності фізичним станом (33.3%), настроєм (33.4%) і соціальною активністю (26.7%). - Результати підкреслюють важливість соціальної підтримки, яку 95% респондентів вважають ключовим чинником адаптації. Соціальні зв’язки сприяють зниженню рівня стресу та покращенню психологічного стану. Важливою частиною роботи є розробка психологічних методів підтримки пацієнтів. Серед них виділяються символ-драма, метафоричні асоціативні карти (МАК карти) та драмо-терапія. Символ-драма дозволяє пацієнтам глибше розуміти власні емоції, знижувати рівень тривоги та покращувати саморегуляцію. Використання МАК карт допомагає пацієнтам виразити підсвідомі переживання через інтерпретацію зображень, що стимулює рефлексію та сприяє кращій адаптації до життя з хворобою. Драмо-терапія дозволяє відтворювати складні емоційні ситуації, підвищувати емпатію та знаходити нові стратегії для подолання стресу. Практичне значення роботи полягає у створенні комплексних корекційних програм, що враховують індивідуальні особливості пацієнтів із цукровим діабетом І типу. Запропоновані методи спрямовані на покращення якості життя, підтримку емоційної стійкості та соціальної адаптації пацієнтів. Робота має наукову новизну, оскільки акцентує увагу на специфічних психологічних аспектах цукрового діабету І типу, який, хоча й становить лише 10% випадків захворювання на діабет, має значні відмінності у впливах на психоемоційний стан пацієнтів.

Психологічні аспекти сепарації дочок від матерів у дорослому віці

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Психологічні аспекти сепарації дочок від матерів у дорослому віці Автори: Дацюк, Марта Валеріївна Короткий огляд (реферат): Магістерська робота присвячена дослідженню психологічних аспектів сепарації дочок від матерів у дорослому віці. У роботі систематизовано та узагальнено наукові підходи до розуміння процесу сепарації, визначено його емоційні, соціальні та культурні чинники. Сепарація розглядається як природний етап у розвитку особистісної автономії та емоційної зрілості, що впливає на емоційний стан, міжособистісні стосунки та самореалізацію жінок. У дослідженні визначено ключові особливості сімейної динаміки, які впливають на сепарацію, а також роль матері в цьому процесі. Виявлено, що складність сепарації пов’язана із рівнем емоційної залежності між матір’ю та дочкою, а також із культурними і соціальними контекстами. Представлено емпіричні дані, які свідчать про зв’язок між рівнем емоційної автономії дочок та їх здатністю до побудови незалежного життя. Практичне значення дослідження полягає у розробці психологічних рекомендацій для підтримки жінок у період сепарації. Отримані результати можуть бути використані фахівцями у сфері психологічного консультування, сімейними консультантами, а також у соціальних програмах для підвищення емоційної зрілості та гармонізації міжособистісних стосунків.

Вплив тренінгу усвідомленості на основі нейронауки на психічне здоровʼя майбутніх психологів

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Вплив тренінгу усвідомленості на основі нейронауки на психічне здоровʼя майбутніх психологів Автори: Лазорко, Ольга Валеріївна Короткий огляд (реферат): Магістерська робота присвячена теоретико-методологічному та емпіричному дослідженню впливу тренінгу усвідомленості на основі нейронауки на психічне здоровʼя майбутніх психологів. У першому розділі проаналізовано теоретичні аспекти феномену усвідомленості у психологічному дискурсі, розглянуто нейропсихологічні механізми впливу тренінгу усвідомленості на різні аспекти психічного здоровʼя у сучасних міжнародних та вітчизняних наукових дослідженнях, а також обґрунтовано авторський тренінг усвідомленості на основі нейронауки для майбутніх психологів. У другому розділі здійснено аналіз емпіричного дослідження впливу тренінгу усвідомленості на основі нейронауки на різні аспекти психічного здоровʼя майбутніх психологів, у тому числі на негативні емоційні стани, психологічне та фізичне благополуччя, а також на прояви співчуття до себе. Результати аналізу даних дозволяють виснувати, що тренінг усвідомленості на основі нейронауки може використовуватись для зменшення психологічного стресу та тривожності та підвищення психологічного благополуччя та співчуття до себе. Прямий вплив усвідомленості на суб’єктивне благополуччя є важливим, але його ефект може бути посилений через медіацію доброти до себе. Стрес модерує ефект усвідомленості на суб’єктивне благополуччя. Це означає, що при високому рівні стресу, позитивний ефект усвідомленості може бути посилений. Практична значущість одержаних результатів полягає в обґрунтуванні ефективності тренінгу усвідомленості на основі нейронауки для покращення психічного здоровʼя майбутніх психологів. Впровадження тренінгу в освітній процес дасть змогу поліпшити загальний психоемоційний стан студентів та дати їм професійні компетенції для ефективного виконання професійної діяльності психолога.

Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя фахівців допомагаючих професій

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя фахівців допомагаючих професій Автори: Фрізпалій, Алла Петрівна Короткий огляд (реферат): Робота присвячена розгляду саморегуляції як чинника психологічного благополуччя фахівців допомагаючих професій. Проаналізовано поняття саморегуляції; визначено фактори формування психологічного благополуччя особистості; описано особливості професійної діяльності фахівців допомагаючих професій та виокремлено ризики їх емоційного вигорання. Виявлено, що у досліджуваних переважає високий та середній рівні стилю саморегуляції поведінки (ССП), і найменше виражений низький рівень саморегуляції. За результатами типів поведінкової активності виявлено відсутність у вибірці осіб з поведінковими типами активності А і Б, і більшу представленість фахівців з вираженими поведінковими типами Б1 та АБ, які вирізняються раціональністю, поміркованістю, неквапливістю, здатністю збалансувати ділову активність з вміло організованим відпочинком, що, ймовірно, запобігає їх швидкому емоційному вигоранню в стресогенних умовах професійної діяльності. Дослідження психологічного благополуччя продемонструвало, що всі показники знаходяться в межах середніх значень, окрім самоприйняття, яке займає верхню межу низького рівня. Найбільше проявляється управління оточенням; вище середнього виражені позитивні стосунки з іншими, автономія, особистісний ріст та мета в житті, і найменше виражене самоприйняття. У половини досліджуваних виявлено емоційне вигорання принаймні за одним із критеріїв, решта респондентів характеризуються формуванням щонайменше одного із симптомів емоційного вигорання. Виявлено, що особам з високим рівнем саморегуляції характерні значно вищі показники психологічного благополуччя. Прояви незадоволеності собою, а також симптоматика тривоги і депресії майже одинаково властиві особам з високим, середнім і низьким рівнями саморегуляції. Переживання психотравмуючих обставин більш характерне для осіб із середнім рівнем саморегуляції. Водночас, у фазах резистенції та виснаження всі ознаки емоційного вигорання більше виражені в осіб з низьким рівнем саморегуляції. Аналіз статистично значущих кореляційних зв’язків засвідчив позитивні зв’язки усіх компонентів саморегуляції поведінки з багатьма показниками психологічного благополуччя досліджуваних. Зокрема, планування як чинник саморегуляції прямо корелює з автономією, управлінням оточенням, особистісним ростом, метою в житті та самоприйняттям; моделювання – з особистісним ростом; програмування – з позитивними відносинами з іншими, особистісним ростом, метою в житті та самоприйняттям; оцінювання результатів діяльності – з автономією, управлінням оточенням та особистісним ростом; гнучкість – із позитивними відносинами з іншими та самоприйняттям; самостійність – із позитивними відносинами з іншими, автономією, управлінням оточенням та особистісним ростом. Зв’язки саморегуляції з проявами емоційного вигорання досліджуваних здебільшого є негативними, тобто при низьких рівнях розвитку саморегуляції зростає вираженість симптоматики емоційного вигорання.

Розвиток психологічної ресурсності осіб літнього віку засобами арт-терапії

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Розвиток психологічної ресурсності осіб літнього віку засобами арт-терапії Автори: Дутко, Галина Василівна Короткий огляд (реферат): Магістерська робота присвячена теоретико-методологічному та емпіричному дослідженню впливу арт-терапевтичних методик на психоемоційні стани та розвиток психологічної ресурсності людьми похилого віку в умовах війни. У першому розділі проаналізовано теоретичні аспекти поняття психологічної ресурсності, наукові підходи цього поняття в літературі, розглянуто аналіз сучасних наукових досліджень, які підтверджують ефективність арт-терапії, а також психологічні особливості людей літнього віку. У другому розділі здійснено аналіз емпіричного дослідження впливу програми арт-терапевтичних заходів на емоційні стани та розвиток психологічної ресурсності осіб літнього віку, у тому числі на рівень психічного здоров’я, стани тривожності, фрустрації, агресивності, ригідності. Результати аналізу даних дозволяють робити висновок, що проведена програма арт-терапевтичних заходів може використовуватись для покращення показників психологічної ресурсності та зменшення станів тривожності ті фрустрації в осіблітнього віку. Практична значущість одержаних результатів полягає в обґрунтуванні ефективності програми впливу засобів арт-терапії для покращення психологічної ресурсності, станів тривожності, фрустрації людей літнього віку в умовах війни. Результати дослідження можуть бути використані для розробки програм психологічної підтримки осіб літнього віку. Зокрема, отримані дані можуть допомогти у створенні програм розвитку психологічної ресурсності осіб літнього віку, що є актуальним завданням в сучасних умовах різкого старіння населення. Психологічна ресурсність як здатність особистості актуалізовувати власні ресурси є важливим поняттям в проблематиці здорового старіння. Особливо це актуально для населення України, яке є одним із тих, які найшвидше старішають в Європі і винищується в умовах війни. Арт – терапія, яка виникла як поняття в процесі лікування та реабілітації пацієнтів післявоєнної Британії, може бути безпечним і ефективним методом впливу на психоемоційні стани та розвиток психологічної ресурсності осіб літнього віку в умовах війни.

Організаційні чинники професійного вигорання державних службовців

Sun, 01 Dec 2024 00:00:00 GMT

Назва: Організаційні чинники професійного вигорання державних службовців Автори: Жабченко, Олена Борисівна Короткий огляд (реферат): У магістерській роботі розглянуто найбільш поширені у науковій літературі концепції щодо сутності професійного вигорання, його структурних компонентів, механізмів та детермінант формування, зокрема, у контексті специфіки діяльності державних установ. Особливо увагу акцентовано на впливі особливостей організаційної культури, умов праці, характеру взаємодії особистості у трудовому колективі на формування досліджуваного синдрому. На основі систематизації та узагальнення поглядів науковців на природу професійного вигорання, вказане явище тлумачиться нами як інтегральна властивість особистості, що зумовлюється специфікою професійної діяльності та факторами трудового середовища, проявляючись у широкому комплексі деструктивних змін на емоційному, мотиваційному та міжособистісному рівнях. Емпірична частина містить результати вивчення взаємозв’язків професійного вигорання державних службовців із широким спектром чинників організаційного середовища. Зокрема, зафіксовано що посилення вигорання у працівників супроводжується зростанням незадоволеності у них умовами праці та фінансовим забезпеченням, потреб у гарних взаєминах з колегами, визнанні та особистому авторитеті, участі в управлінні установою, згуртованості колективу, загальної креативності трудового середовища. Отримані дані засвідчили, що співробітники з високим рівнем вигорання демонструють високий загальний індекс організаційної напруженості та невдоволеності роботою. Зокрема, виявлено, що працівники зі сформованим синдромом відчувають значно вищу напруженість, ніж інші, щодо надмірного робочого навантаження, відсутності достатньої поінформованості, взаємодії з колегами «по вертикалі» та «горизонталі», порядку просування по службі та участі в управлінні установою.