DSpace Фонд:

ПОСТАННЯ ПСИХОСОФІЙНОГО ДИСКУРСУ ТОЛЕРАНТНОСТІ

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: ПОСТАННЯ ПСИХОСОФІЙНОГО ДИСКУРСУ ТОЛЕРАНТНОСТІ Автори: Фурман, Анатолій; Шаюк, Ольга Короткий огляд (реферат): Мета. У дослідженні вперше окреслено проблемне поле започаткування психософійного дискурсу толерантності, який науково проєктується розгорнути за вчинковим принципом В. А. Роменця, а також за методологічними підходами, нормативами і засобами вітакультурної методології наукової школи А. В. Фурмана. Методи. Для реалізації мети наукового пошуку були використані методи: психологічного аналізу, проблемно-комунікативного синтезу, індуктивного переходу від конкретного до загального, логіко-змістової дедукції як сходження від загального до одиничного і конкретного, канонічного вчинення у його психософійному витлумаченні. Результати. В контексті актуальності створення новітньої моделі/концепції толерантності системно розглянуто найбільш значущі точки її ґенези в найважливіших вимірах філософського та наукового осмислення, тенденції розуміння та інтерпретації цього ковітального феномену людського повсякдення, його формовияви суспільного уреальнення і суб’єктного життєзреалізування. Воднораз толерантність розкрито і як важливий концепт сучасного теоретичного мислення і професійного методологування, а також як інтегральну особистісну рису-якість. Однак найважливіша авторська ідея, що сформульована як надзавдання дослідження, полягає в тому, щоб обґрунтувати вчинок толерантності як вузловий осередок життєдіяльності і в першому предметному наближенні визначити його психософійні контури за допомогою системного набору методів: критичного аналізу, рефлексивного синтезу, логічної та емпіричної індукції, смислової дедукції з використанням інтелектуальних засобів миследіяльності і професійного методологічного моделювання. Внаслідок отримано теоретичне обґрунтування моделі вчинку толерантності як взаємодоповнення чотирьох компонентів – ситуаційного, мотиваційного, діяльного і післядіяльного. Таке структурне узмістовлення канонічно організованого вчинення уможливило висвітлення векторів психософії толерантності, аргументування продуктивності розробки психософійного напрямку вивчення толерантності як світоглядної універсалії, котра співвідносить ментальні і мовленнєві, емоційні та інтелектуальні, раціональні та ірраціональні, екзистенційні та моральні складові історичного досвіду людства, збагачує масову свідомість уявленнями про прийнятні форми, методи і засоби соціальних учинків, ситуаційної взаємодії та порозуміння, а відтак програмує життя всіх і кожного згідно із законами гуманності, солідарності, співдружності. Висновки. Проведене дослідження доводить, що евристичний напрям конструктивної розробки розлогої проблематики людської толерантності є не так її детальним психологічним вивченням, як психософійним осмисленням, ціннісним наповненням і вчинково-канонічним зреалізуванням великих спільнот, малих груп і кожної особистості зокрема. Саме це дає змогу світоглядно програмувати життєвий шлях зрілої особи, яка стала на шлях розсудливого вчинення.; Purpose. This is a study for the first time that outlines the problematic field of the beginning of the psychosophical discourse of tolerance which is scientifically projected to be developed according to the action principle of V.A. Roments, methodological approaches, standards and means of vitfcultural methodology of the scientific school A.V. Furman. Methods. To realize the purpose of scientific research were used as methods: psychological analysis, problem-communicative synthesis, inductive transition from specific to general, logical-semantic deduction as the ascent from general to individual and specific, canonical commission in its psychosophical interpretation. Results. In the context of the urgency of creating the latest model/concept of tolerance are systematically considered the most important points of its genesis in the most important dimensions of philosophical and scientific understanding, tendencies of understanding and interpretation of this covital phenomenon of human everyday life, and its manifestation of social and subjective realization. At the same time, tolerance is revealed as an important concept of modern theoretical thinking and professional methodology, as well as as an integral personal trait-quality. However, the most important author's idea was formulated as the overriding task of research, to justify the act of tolerance as a nodal center of life and in the first subject approximation to determine its psychosophical contours using a systematic set of methods: critical analysis, reflexive synthesis, logic and empiricism. semantic deduction with the use of intellectual means of thinking and professional methodological modeling. As a result, a theoretical substantiation of the model of tolerance as a complement of four components - situational, motivational, active and post-action. This structural interpretation of canonically organized action allowed to identify the vectors of the psychosophy of tolerance to assert the productivity of the psychosophical direction of the study of tolerance as a worldview universality that correlates mental and speech, emotional and intellectual, rational and irrational, moral and existential components of human consciousness. It enriches the mass consciousness with ideas about acceptable forms, methods and means of social action, situational interaction and understanding, and thus programs the life of everyone according to the laws of humanity, solidarity, and commonwealth. Conclusions. As a result of the study it was concluded that the heuristic direction of constructive development of extensive issues of human tolerance is not so much in its detailed psychological study, as in psychosophical understanding, value and canonical implementation of large communities and small groups and individuals. This makes it possible to programmatically program the life path of a mature person who has embarked on the path of conscious action.

ДОМІНАНТНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ГОТОВНОСТІ ДО ЗМІН СЕРЕД МАЙБУТНІХ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВООХОРОНЦІВ

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: ДОМІНАНТНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ГОТОВНОСТІ ДО ЗМІН СЕРЕД МАЙБУТНІХ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВООХОРОНЦІВ Автори: Стояцька, Ганна Короткий огляд (реферат): Мета. Стаття презентує пошук концептуальних динамічних чинників, які визначають і спричиняють конфігурацію психологічної готовності до сприйняття змін серед нового покоління українських поліцейських. У статті представлено результати продовження дослідження психологічної готовності до змін серед майбутніх українських правоохоронців. Методи. На цьому етапі дослідження було проведено регресійний аналіз показників за 8 методиками дослідження. Метод побудови моделі множинної лінійної регресії – метод найменших квадратів. Результати. Основні результати дослідження – це здійснення покрокового регресійного аналізу 13 психологічних показників, які можуть визначати таку психологічну властивість як готовність до змін. Аналіз підтвердив концептуальну гіпотезу про наявність ієрархічно зумовлених ступенів причинно-наслідкового зв’язку між готовністю до змін та різними сторонами професійної мотивації, відкритості до нового досвіду, мотивації до успіху, соціальної адаптивності. Коефіцієнт детермінації (R2) отриманої оптимальної регресійної моделі становить 65,54%. Це означає, що саме на такий відсоток готовність до змін визначається психологічними показниками, обраними для дослідження. Було проаналізовано коефіцієнти регресії та підраховано коефіцієнти еластичності отриманої моделі. Домінантними чинниками у формуванні готовності до сприйняття змін серед майбутніх поліцейських визначено такі показники як: зовнішня позитивна мотивація, внутрішня мотивація та відкритість до нового досвіду. Найменш значущі чинники, котрі зумовлюють готовність до змін у цьому соціальному середовищі – це толерантність до двозначності, рівень психологічного благополуччя та мислення зростання. Висновки. Загалом майбутніх правоохоронців можна вважати цілком сприятливим соціальним середовищем для вивчення феномену готовності до змін. Мотиваційний комплекс та спрямованість на набуття нового досвіду визнані ключовими психологічними чинниками формування готовності до змін для цієї професійної групи.; Purpose. Search for conceptual dynamic conditions determining and causing the psychological readiness configuration to perceive change among the new generation of Ukrainian police officers is done in this paper. The article presents the results of the study dedicated to the issues of psychological readiness for change among future Ukrainian law enforcement officers. The beginning of this study as well as the factor analysis results are offered in the previous publication. Methods. Measure regression analysis was performed according to 8 research methods at this stage of the study. The method of constructing a multiple linear regression model is the method of the least squares. Criteria used are the following: F-criterion for establishing a linear connection to test the null hypothesis, t - regression coefficients’ check criterion, Ramsey test for statistical significance of the multiple linear regression model and the correctness of its functional dependence verification, Chow test for structural stability model’s presence or absence. Results. The main results of the study include the implementation of step-by-step regression analysis of 13 psychological indicators determining such a psychological property as readiness for change. The analysis confirmed the conceptual hypothesis of the existence of hierarchically determined degrees of causality between the willingness to change and various aspects of professional motivation, openness to new experiences, motivation for success, and social adaptability. The coefficient of determination (R2) of the optimal regression’s model obtained was 65.54%. This means that it is this percentage of readiness for change that is determined by the psychological indicators selected for the study. The regression coefficients were analyzed and the obtained model elasticity coefficients were calculated. The dominant factors in the formation of readiness to accept change among future police officers are such marks as external positive motivation, internal motivation and openness to new experiences. Tolerance to ambiguity, psychological well-being level and growth mindset are defined as the least significant factors determining readiness for changes in this social environment. Conclusions. In general, future law enforcement officers can be considered a very favorable social environment for the readiness for change phenomenon studying. The motivational complex and the new experience gaining trend are recognized as the key psychological factors in formation of readiness for change for this professional group.

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПОКАЗНИКІВ ОСОБИСТІСНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ, ЩО МАЮТЬ ПРОБЛЕМНИХ ДІТЕЙ

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПОКАЗНИКІВ ОСОБИСТІСНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ, ЩО МАЮТЬ ПРОБЛЕМНИХ ДІТЕЙ Автори: Мушкевич, Мирослава Короткий огляд (реферат): Мета. Процес психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, спрямований на вивчення особливостей особистісного функціонування дорослих членів сімейної системи, їхнього психологічного стану, кола проблем, завдань для їх розв’язання, зануренням у реальне життя сім’ї. Методи. Етапність психологічного супроводу передбачає первинну діагностику та обговорення результатів стандартизованих і проєктивних методик; вивчення прогалин у знаннях членів сім’ї щодо особливостей особистісного функціонування на рівні шлюбної та батьківської підсистем і надання конкретно-необхідної інформації розвитку психологічної культури; консультування щодо покращення особистісної та міжособистісної взаємодії; опрацювання індивідуальних та сімейних дисфункцій психотерапевтичними методами за допомогою складання діаграми, написання казки, опису метафоричної сімейної скрині. Результати. Змістовні ресурси психологічного супроводу орієнтовані на прогностичні та значущі особистісні предиктори розвитку особистісного функціонування дорослих членів сімейної системи: низький рівень вираження «гіпопротекції»; позитивне ставлення до дитини; низький рівень розширення сфери батьківських почуттів; кооперація з дитиною; обернено пропорційний шизоїдний тип акцентуації; низький рівень симбіозу з дитиною; низький рівень вираження «потурання»; обернено пропорційний рівень мінімальності санкцій; обернено пропорційний епілептоїдний тип. Висновки. Запропоновані складові елементи психологічного супроводу сприяють подоланню негативної психологічної симптоматики та підвищенню функціональності сімейної системи. Виокремлено на психодіагностичному етапі симптоми й проблеми та розглянуто як результат неоптимальних, дисфункційних взаємодій членів сім’ї, а не як атрибут того чи іншого її члена. Фокусами психоедукаційного, психоконсультативного та психотерапевтичного впливу стали виділені чотири неконструктивні особистісні та міжособистісні чинники, як-от «інтровертовано-педантична особистісна диспозиція», «домінантно-агресивна особистісна диспозиції», «психастенічна особистісна диспозиція», «потуральної виховної диспозиції».; Goal. The process of psychological support of families with problem children is aimed at studying the characteristics of the personal functioning of adult members of the family system, their psychological state, the range of problems, tasks to solve them, immersion in real family life. Methods. Stages of the psychological research involve the initial diagnosis and discussion of the results of standardized and projective methods; study of gaps in the knowledge of family members about the peculiarities of personal functioning at the level of marital and parental subsystems and the provision of specifically necessary information for the development of psychological culture; counseling on improving personal and interpersonal interaction; elaboration of individual and family dysfunctions by psychotherapeutic methods by means of drawing up a diagram, writing a fairy tale, description of a metaphorical family chest. Results. Content resources of psychological support are focused on prognostic and significant personal predictors of development of personal functioning of adult members of the family system: low level of expression of "hypoprotection"; positive attitude towards the child; low level of expansion of the sphere of parental feelings; cooperation with the child; inversely proportional schizoid type of accentuation; low level of symbiosis with the child; low level of expression "indulgence"; inversely proportional level of minimum sanctions; inversely proportional epileptoid type. Conclusions. The proposed components of psychological support help to overcome the negative psychological symptoms and increase the functionality of the family system. The symptoms and problems identified at the psychodiagnostic stage are considered as the result of suboptimal, dysfunctional interactions of family members, and not as an attribute of one or another of its members. The foci of psychoeducational, psychoconsultative and psychotherapeutic influence were four non-constructive personal and interpersonal factors, such as "introverted-pedantic personal disposition", "dominant-aggressive personal disposition", "psychasthenic personal disposition", " encourage-educational disposition".

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СИМПТОМОКОМПЛЕКС ФРУСТРАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СИМПТОМОКОМПЛЕКС ФРУСТРАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ Автори: Мушкевич, Валентин Короткий огляд (реферат): Мета. У статті досліджено та проаналізовано гендерні особливості фрустраційної поведінки військовослужбовців різної статі, подано їх емпіричне обґрунтування, представлено процедуру та методику дослідження фрустраційної поведінки військовослужбовців, виділено основні психологічні особливості фрустраційної поведінки військовослужбовців різної статі. Методи. Використано методи математичної статистики та психодіагностики: методики діагностики рівня соціальної фрустрованості Л. Васермана, вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга, самооцінки психічних станів Г. Айзенка, агресії Е. Вагнера, показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі, рівня емоційного вигорання В. Бойка. Результати. Зауважено, що в жіночої частини військовослужбовців, порівняно з чоловічою, спостерігається достовірно вищий ступінь незадоволеності соціальними досягненнями. Встановлено, що достовірно вищий ступінь прояву агресивності демонструють досліджувані чоловічої статі. Доведено, що в жінок-військовослужбовців, якщо порівняти з чоловіками, спостерігається вищий ступінь вираження таких показників, як «переживання психотравмуючих обставин», «розширення сфери економії емоцій», «незадоволеність собою». Порівнюючи з жінками, в чоловічої частини досліджуваних спостерігається достовірно вищий ступінь вираження таких симптомів емоційного вигорання, як «емоційний дефіцит», «особистісна відчуженість», «редукція професійних обов’язків», «емоційна відчуженість», «психосоматичні та психовегетативні порушення», «неадекватне вибіркове емоційне реагування». Висновки. Представлені показники вираження психологічних особливостей фрустраційної поведінки військовослужбовців різної статі залучені до перспективи подальших досліджень, які будуть спрямовані на психодіагностичний та психоедукаційний процеси у вивченні уявлень військовослужбовців про психологічне здоров’я та здоровий спосіб життя, на виявлення мотивів та стереотипів поведінки, що спрямовані на підтримання, збереження та покращення психологічного здоров’я військовослужбовців різної статі з різним рівнем як об’єктивного, так і суб’єктивного бачення якості професійного функціонування.; Goal. The article examines and analyzes the gender features of frustrational behavior of servicemen of different sexes, presents their empirical justification, presents the procedure and methods of research of frustrational behavior of servicemen, highlights the main psychological features of frustrational behavior of servicemen of different sexes. Methods. Methods of mathematical statistics and psychodiagnostics are used: methods of diagnosing the level of social frustration of L. Wasserman, studying frustration reactions of S. Rosenzweig, self-assessment of mental states of G. Eisenko, aggression of E. Wagner, indicators and forms of aggression of A. Bass and A. Darki, level of emotional burnout V. Boyko. Results. It is noted that in comparison with men, the female part of the military has a significantly higher degree of dissatisfaction with social achievements. It was found that a significantly higher degree of aggression is demonstrated by male subjects. It is proved that in comparison with men, the female part of the military has a significantly higher degree of expression of such indicators as "experiencing traumatic circumstances", "expanding the scope of saving emotions", "self-dissatisfaction". Compared with women, the male part of the subjects has a significantly higher degree of severity of such symptoms of emotional burnout as "emotional deficit", "personal alienation", "reduction of professional responsibilities", "emotional alienation", "psychosomatic and psychovegetative disorders", " inadequate selective emotional response. Conclusions. The presented indicators of the severity of psychological features of frustrational behavior of servicemen of different sexes are included in the perspective of further research, which will be aimed at psychodiagnostic and psychoeducational processes concerning the study servicemen's ideas about psychological health and healthy lifestyle, to identify motives and stereotypes that are directed towardspreserving and improving the psychological health of servicemen of different sexes with different levels of both objective and subjective vision of the quality of professional functioning.

ВІРТУАЛІЗАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: ВІРТУАЛІЗАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ Автори: Лукащук, Світлана Короткий огляд (реферат): Мета. Здійснити теоретичний аналіз віртуалізації як феномену освітнього простору, розкрити поняття віртуалізації в системі навчального середовища, вказати на характерологічні властивості віртуального простору; проаналізувати роль явища віртуалізації в процесі навчання та всебічного розвитку особистості. Методи. Для реалізації мети дослідження було застосовано загальнонаукові теоретичні методи дослідження інформації, такі як: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення і класифікація. Результати. Здійснено спробу аналізу феномену як природного компоненту життєтворчості суб’єктів навчального простору, що зумовлюється системою техногенних, соціокультурних та економічних факторів. Вказано на те, що візуалізація навчального процесу дає можливість прояву нового соціального середовища, ставши таким чином відправною точкою фундаментальних трансформацій процесу освіти. Визначено, що сама природа віртуального має різний характер – віртуалізація, опосередкована індивідом або машиною. У першому випадку явище виникає в процесі безпосередньої взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу. Другий випадок збільшення віртуалізації освітнього простору передбачає зменшення міжособистісного спілкування учасників процесу, самостійне освоєння навчального матеріалу, використання особистістю гаджетів як замінників суб’єктів процесу навчання. Вказано на характерологічні властивості віртуального простору за Д. Івановим: не суттєвість впливу (зображення створює ефекти, характерні для реального); обумовленість якостей і характеристик (предмети штучні та мінливі); ефемерність (свобода входу, вона забезпечує можливість переривати і відновити присутність. Проаналізовано роль явища віртуалізації в процесі навчання та всебічного розвитку особистості, яка дає змогу не лише здійснювати безперервну освіту і саморозвиток протягом усього життя, а й успішно орієнтуватися та функціонувати, як професіонал у сучасному інформаційному світі. Висновки. Інформатизація та комп'ютеризація освіти, широке використання глобальної мережі Інтернет призведе до радикальних змін у системі освіти в цілому, оскільки така ситуація передбачає всебічний розвиток особистості.; Purpose. To implement a theoretical analysis of virtualization as a phenomenon of educational space, to reveal the concept of virtualization in the educational environment system, to indicate the characteristic properties of virtual space; to analyze the role of the phenomenon of virtualization in learning process and comprehensive personality’s development. Methods. To achieve the goal of the study general-scientific theoretical methods of information research were used, such as: analysis, synthesis, abstraction, generalization, induction, deduction, explanation and classification. Results. An attempt is made to analyze the phenomenon as a natural component of the life-creation of subjects of the educational space, which is due to a system of technogenic, socio-cultural and economic factors. It is indicated that the visualization of the educational process makes it possible to manifest a new social environment, thus becoming a starting point for fundamental transformations of the educational process. It is determined that the virtual nature itself has a different character - virtualization,mediated by an individual or a machine. In the first case, the phenomenon arises up in the process of direct cooperation of the subjects of the educational process. The second case of increase of virtualization of the educational space supposes reduction of the interpersonal communication of participants of collective, independent mastering of educational material, the use of person’s gadgets as substitutes for subjects of the educational process. The characterological properties of the virtual space according to D.Ivanov are pointed out: The unimportance of influence (the image creates effects characteristic of reality); conditionality of qualities and features (artificial and impermanent objects); ephemerality (freedom of entry / it provides an opportunity to interrupt and restore the presence). The role of the phenomenon of virtualization in the process of learning and comprehensive personality development is analyzed, which allows not only to carry out lifelong education and self-development throughout life but also to navigate and function successfully as a professional in the modern information world. Conclusion. Conclusions are made in the system of considering the topic of virtualization as a phenomenon of educational space that informatization and computerization of education, widespread use of the global Internet will generally lead to radical changes in the education system as a whole.

АДАПТАЦІЯ УКРАЇНОМОВНОЇ ВЕРСІЇ «SPIRITUAL HEALTH ASESSMENT SCALE» (SHAS)

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: АДАПТАЦІЯ УКРАЇНОМОВНОЇ ВЕРСІЇ «SPIRITUAL HEALTH ASESSMENT SCALE» (SHAS) Автори: Лазорко, Ольга Короткий огляд (реферат): Мета. У статті представлені результати україномовної адаптації опитувальника «Шкала оцінки духовного здоров’я», розробленого в 2014 році Др. К. Л. Гаур (Індія), призначеного для вимірювання стану духовного здоров’я особистості. Шкала містить три субшкали для вимірювання духовного здоров’я: саморозвиток, самоактуалізація та самореалізація. Кожна субшкала містить сім тверджень, що стосуються означених понять. Основна мета цього дослідження – переклад, адаптація та стандартизація опитувальника для української вибірки. Методи. Теоретичний аналіз дав змогу систематизувати сучасне розуміння духовності та духовного здоров’я особистості, а також проаналізувати складові компоненти цього конструкту в англомовній версії опитувальника, показники його надійності та валідності. Було розглянуто потенціал розвитку духовності під час одужання пацієнтів із різними видами фізичних та психічних розладів у клінічній практиці. Емпіричний аналіз полягав у перевірці психометричних властивостей україномовної версії опитувальника. Для цього було проведено процедуру подвійного перекладу тексту та його експертної оцінки, перевірку валідності та надійності тесту відповідно до психометричних вимог, а також стандартизацію тесту на неклінічній вибірці. Результати. Процедура адаптації опитувальника SHAS продемонструвала високі психометричні властивості: показники надійності та конструктної валідності цілком відповідають психометричним вимогам. Показник внутрішньої узгодженості (Коефіцієнт Кронбаха альфа) становить 0,79, показник ретестової надійності – r = 0,76, p < 0,01. Конструктна валідність оцінювалася шляхом кореляції субшкал методики зі шкалами інших психодіагностичних методик та продемонструвала задовільні показники значущості за більшістю показників. Отже, «Шкала оцінки духовного здоров’я» може бути якісним інструментом вимірювання рівня духовного здоров’я особистості. Висновки. Створення україномовної адаптації психодіагностичної методики «Шкала оцінки духовного здоров’я» дає змогу зробити висновки про можливість та доцільність подальшого використання україномовної версії опитувальника як психодіагностичного інструменту для визначення об’єктивного рівня розвитку духовного здоров’я особистості. Цей інструмент привабливий для психотерапевтичної практики, адже містить відносно небагато тверджень і водночас описує найважливіші компоненти духовного здоров’я особистості. Шкалу можна використовувати для визначення прогресу клієнта в терапіях різних напрямів. У перспективі наукових пошуків – адаптація та можлива специфікація опитувальника для вузьких груп населення, зокрема тих, які мають психічні розлади на клінічній вибірці.; Purpose. The article presents the results of the Ukrainian-language adaptation of the questionnaire «Personal Spiritual Health Assessment Scale», developed in 2014 by K.L. Gaur (Republic of India), designed to measure the state of mental health of the individual. The scale contains three blocks for measuring spiritual health: Self-development, Self-actualization, and Self-realization. Each block contains seven statements relating to these concepts. The primary purpose of this study is the translation, adaptation and standardization of this questionnaire for the Ukrainian sample. Methods. The theoretical analysis made it possible to systematize the modern understanding of spirituality and spiritual health of the individual and analyze the components of this construct in the English version of the questionnaire, indicators of its reliability and validity. The potential for the development of spirituality in the recovery process of patients with various types of physical and mental disorders in clinical practice was considered. The empirical analysis consisted of testing the psychometric properties of the Ukrainian version of the questionnaire. To do this, we performed a procedure of double translation of the text and their expert evaluation, verification of the validity and reliability of the test under psychometric requirements, and standardization of the test on a non-clinical sample. Statistical data processing was performed using factor analysis. Results. The procedure of adaptation of the SHAS questionnaire demonstrated high psychometric properties: indicators of reliability and design validity fully meet the psychometric requirements. The internal consistency index (Cronbach's alpha) is 0.79, the retest reliability index is r = 0.76, p <0.01. Constructive validity was assessed by correlating the subscales of the method with the scales of other psychodiagnostic methods and demonstrated satisfactory significance indicators for most indicators. Thus, the «Spiritual Health Assessment Scale» can be considered a quality tool for measuring a person's spiritual health. Conclusions. Based on the results of the adaptation process of the psychodiagnostic method «Spiritual Health Assessment Scale», it is possible to conclude the possibility and expediency of further use of the Ukrainian version of the questionnaire as a psychodiagnostic tool to determine the objective level of mental health. This tool is attractive for psychotherapy because it contains few statements but describes the essential components of a person's spiritual health. The scale can determine the client's progress in the treatment of various areas. Prospects for further research are the adaptation and possible specification of the questionnaire for narrow groups of the population, particularly those with mental disorders, in the clinical sample.

ЕМОЦІЙНА ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ ДИТИНИ ДО МАТЕРІ ЯК ПРЕДИКТОР ЇЇ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: ЕМОЦІЙНА ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ ДИТИНИ ДО МАТЕРІ ЯК ПРЕДИКТОР ЇЇ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ Автори: Крижановська, Зореслава; Бабак, Костянтин Короткий огляд (реферат): Мета. У запропонованій статті здійснено теоретичний аналіз та емпірична верифікація положення про те, що тип прив’язаності дитини до матері є одним із чинників соціальної адаптації першої до шкільного навчання. Методи. Теоретичний соціально-психологічний аналіз феномену емоційного зв’язку дитини та матері щодо його значення в питанні соціальної адаптації дитини. На основі здійснених теоретичних пошуків та узагальнень було розроблено програму емпіричної перевірки визначених положень, яка реалізовувалась через метод бесіди та опитування. Результати. Здійснений теоретичний огляд предмету дослідження в науковій літературі дозволив виявити, що серед соціальних чинників які мають вплив на процес адаптації дитини до школи науковцями виокремлюються прискорення темпу життя, підвищення навчальних вимог, зміна життєвих стереотипів та способу життя. Одним із сучасних чинників дитячої адаптації сьогодення є відмінність дошкільного та шкільного освітніх середовищ. Чим варіативнішими стають освітні середовища дошкільного і шкільного дитинства, тим більшої актуальності набувають проблеми забезпечення наступності між ними. Окрім зазначених причин, науковці пропонують звернути увагу на позицію мами, якість прив’язаності дитини до мами, стиль дитячо-батьківських взаємовідносин, власне ставлення мами до освітнього закладу. На думку дослідників, емоційна прив’язаність необхідна для повноцінного психічного розвитку дитини, слугує відчуттям безпеки, сприяє власному розвитку, успіху та соціалізації. Здійснене емпіричне дослідження дало можливість підтвердити думку науковців щодо впливу типу прив’язаності дитини до мами на процес її адаптації до шкільного середовища. Відтак діти з надійним типом прив’язаності адаптовувались до школи найбільш успішно та емоційно спокійно, характеризувалися легкістю контакту з однолітками та вчителем. Висновки. В роботі проаналізовано соціальні та особистісні чинники, з якими зустрічаються діти в процесі їх соціальної адаптації до школи. Доведено, що серед низки умов, які мають вплив на особистість дитини, коли вона починає процес навчальної діяльності, є тип прив’язаності з матір’ю, її підтримка та допомога.; Purpose. The proposed article provides a theoretical analysis and empirical verification of the position that the type of attachment of the child to the mother is one of the factors of social adaptation of the first to school. Methods. Theoretical socio-psychological analysis of the phenomenon of emotional connection between child and mother in relation to its importance in the issue of social adaptation of the child. Based on the theoretical research and generalizations, a program of empirical verification of certain provisions was developed, which was implemented through the methods of conversation and survey. Results. A theoretical review of the subject of research in the scientific literature revealed that among the social factors that influence the process of adaptation of the child to school, scientists single out the acceleration of life, increasing educational requirements, changing life stereotypes and lifestyles. One of the modern factors of children's adaptation today is the difference between preschool and school educational environments. The more varied the educational environments of preschool and school childhood, the more relevant the problems of ensuring continuity between them. In addition to these reasons, researchers suggest paying attention to the position of the mother, the quality of the child's attachment to the mother, the style of child-parent relationship, the mother's own attitude to the educational institution. According to researchers, emotional attachment is necessary for the full mental development of the child, serves as a sense of security, promotes self-development, success and socialization. environment. As a result, children with a reliable type of attachment adapted to school most successfully and emotionally calmly, characterized by easy contact with peers and teachers. Conclusions. The paper analyzes the social and personal factors that children encounter in the process of their social adaptation to school. It has been proven that a number of conditions that affect a child’s personality when he or she begins the learning process include the type of attachment to the mother, her support, and help.

Distrust as a psychological phenomenon

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: Distrust as a psychological phenomenon Автори: Kravchenko, Viktoriia; Shastko, Iryna Короткий огляд (реферат): Purpose. The article provides a theoretical analysis of the problem of mistrust as a psychological phenomenon that is closely related to trust. Methods. To achieve the purpose of the study, methods of psychosocial approach are used (because mistrust is manifested both internally and externally); subjective approach (because mistrust is an independent psychological phenomenon); system approach (allows to take into account all connections, types, forms, criteria of trust-distrust, as well as determinants, consequences, functions). With the help of these methods the essence of distrust is revealed, which has its own criteria and features. Results. Analysis of domestic and foreign works on the psychological phenomenon of mistrust allows us to consider it as a means of ensuring human existence in the global world. Along with other sciences (philosophy, sociology, culturology, economics), which study trust – distrust, psychology has a number of methodological and technological problems. The connection between self-confidence and trust in the world is investigated. The task of the study is to determine the essence of distrust; to trace the connection between trust in oneself and trust in the world; to expand the notion of distrust as a means of personal security; to study distrust as a personality trait. An important point in the existence of a balance of self-confidence and trust in others is the level of self-reflection (awareness, spirituality), which will provide a person with peace and acceptance in an unknown difficult situation or fear and rejection, which often drives a person to act non-stereotypically or stereotypically. Conclusions. In general, it can be concluded that mistrust can manifest itself in suspicion, jealousy, inner tension, "protection", naivety, conformity, dogmatism, negativism, skepticism, intimophobia, unwillingness to make long-term plans, fear of change, excessive propensity to engage. The existence of a balance of self-confidence and trust in others is the level of self-reflection (awareness, spirituality), which will provide a person with balance and self-efficacy in solving life's problems.; Мета статті – здійснити теоретичний аналіз проблеми недовіри як психологічного феномену, що тісно пов’язаний з довірою. Методи. Для реалізації мети дослідження використано методи психосоціального підходу (оскільки недовіра проявляється як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівнях); суб’єктного підходу (оскільки недовіра – самостійний психологічний феномен); системного підходу (дає змогу врахувати всі зв’язки, види, форми, критерії довіри-недовіри, а також детермінанти, наслідки, функції). За допомогою цих методів розкрито сутність недовіри, що має свої критерії та особливості. Результати. Аналіз вітчизняних і зарубіжних студій дав підстави розглядати психологічний феномен недовіри як засіб безпечності існування людини в глобальному світі. Як і інші науки, що досліджують довіру – недовіру (філософія, соціологія, культурологія, економіка), психологія містить низку нерозв’язаних методичних і технологічних проблем. Актуальним вбачається дослідження зв'язку довіри до себе та довіри до світу. Саме тому в цьому дослідженні визначено сутність недовіри; простежено зв’язок довіри до себе й довіри до світу; розширено уявлення про недовіру як засіб безпечності особистості; вивчено недовірливість як особистісну рису. Визначено, що запорукою рівноваги довіри до себе і довіри до інших є наявність певного рівня саморефлексії (усвідомленості, духовності), що забезпечує людині спокій і прийняття в невідомій складній ситуації або ж страх і неприйняття, що часто спонукає людину діяти нестереотипно чи навпаки – шаблонно. Висновки. Отже, недовіра може проявлятися в підозрілості, ревнивості, внутрішній напрузі, «захисті», наївності, конформності, догматизмі, негативізмі, скептицизмі, інтимофобії, небажанні будувати довгострокові плани, страхові змін, надмірній схильності до узагальнень тощо. Важливим моментом в існуванні рівноваги довіри до себе і довіри до інших є рівень саморефлексії, що і забезпечить людині баланс та самоефективність у вирішенні життєвих проблем.

МЕДІАРЕЛІГІЙНА АКТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: МЕДІАРЕЛІГІЙНА АКТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ Автори: Коструба, Наталія Короткий огляд (реферат): Мета. У статті здійснено емпіричний аналіз психологічного благополуччя особистості у взаємозв’язку з її медіарелігійною активністю. Методи. Для реалізації мети дослідження були використані такі методи: стандартизовані опитувальники (Методика внутрішньої стійкості BASIC PH, Опитувальник «Стабільність психічного здоров’я – коротка форма» (MHCSF-UA) та опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо (україномовна адаптація О. Сеник)), а також метод наративу. Серед статистичних методів було застосовано кореляційний аналіз Пірсона та знаходження відмінностей в розподілі оцінок. Результати. Значна частина респондентів реалізує свою потребу у релігійній приналежності за допомогою медіасередовища (61,7%). Медіарелігійна активність статистично значимо прямо пропорційно корелює з типом автонаративу, позитивним минулим, стабільністю психічного здоров’я, віруваннями та цінностями. Тобто опитувані, що часто звертаються до інформаційних тематичних джерел та релігійних практик схильні позитивно оцінювати своє минуле, у них високі показники стабільності психічного здоров’я. Виявлено статистично значимі відмінності у показниках психологічного благополуччя опитаних, які є медіарелігійно активними, та тих, хто не використовує релігійні ресурси у медіапросторі. Такі данні свідчать, що медіарелігійно активні особистості осмислюють свій досвід та знаходять у ньому нові смисли, частіше відчувають щастя, можливість зробити важливий внесок для суспільства, цікавість до життя, знаходять опору у вірі та духовних цінностях, які допомагають пережити кризові періоди, а також схильні покладатися на Божественні сили у процесі вирішення проблем. Висновки. Медіарелігійна активність особистості пов’язана із високими показниками психологічного благополуччя, а саме із стабільністю психічного здоров’я, із віруваннями та цінностями як копінг стратегією подолання стресових життєвих обставин. Перспективою подальших досліджень може служити уточнення взаємозв’язків та відмінностей медіарелігійності особистості із іншими показниками психологічного благополуччя та психічного здоров’я.; Purpose. The article provides an empirical analysis of the individual's psychological well-being in relation to its media-religious activity. Methods. To achieve the purpose of the study the following methods were used: standardized questionnaires (BASIC PH Internal Stability Methodology, Mental Health Stability - Short Form Questionnaire (MHCSF-UA) and F. Zimbardo's Time Perspective Questionnaire (Ukrainian-language adaptation by O. Senyk)), as well as the method of narrative. Pearson's correlation analysis and finding differences in the distribution of estimates among the statistical methods were used. Results. A significant number of respondents realize their need for religious affiliation through the media (61.7%). Media religious activity correlates with the type of self-narrative, positive assessment of the past, mental health stability, beliefs and values as a coping resource. That is, respondents who often turn to informational thematic sources and religious practices tend to evaluate their past positively, they have high rates of mental health stability. It has been found statistically significant differences in the indicators of psychological well-being of respondents who are media-religiously active and those who do not use religious resources in the media space. So, individual’s media-religious activity comprehend their experiences and find new meanings in them, more often feel happiness, opportunity to make an important contribution to society, interest in life, find support in faith and spiritual values that help to survive crises, and prone to rely on divine forces in the process of solving problems. Conclusions. Media religious activity is associated with high levels of psychological well-being, namely the stability of mental health, beliefs and values as a coping strategy for overcoming crises. Further research may look to clarify the relationships and differences between a person's media religiosity and other indicators of psychological well-being and mental health.

ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ТА АДАПТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ

Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 GMT

Назва: ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ТА АДАПТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ Автори: Кордунова, Наталія; Мудрак, Ігор; Дмитріюк, Наталія Короткий огляд (реферат): Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей життєстійкості та адаптивності студентів у кризових ситуаціях. Методи. Для реалізації мети дослідження були використані методи теоретичного наукового пошуку: аналіз, синтез, узагальнення. Для проведення емпіричного дослідження – «Тест життєстійкості» S. Maddi (адаптація Д. Леонтьєва, О. Рассказової), опитувальник «Адаптивність» А. Г. Маклакова, С. В. Чермяніна. В дослідженні взяли участь 80 студентів першого курсу Волинського національного університету імені Лесі Українки. Результати. Аналіз праць українських та закордонних науковців засвідчує, що життєстійкість є необхідним елементом адаптаційного потенціалу особистості, завдяки якому людина чинить опір негативним впливам середовища, стає впевненою й рішучою у власних діях. Життєстійкість сприяє збереженню здоров'я та підтриманню оптимального рівня працездатності й активності в кризових ситуаціях. Висновки. Життєдіяльність – це важлива складова адаптивності студентів у кризових ситуаціях. Доведено, що адаптивність як стійка властивість особистості є внутрішнім підґрунтям спроможності до пристосування в будь-яких умовах життєдіяльності та готовності до взаємодії з середовищем. Перспективи подальших досліджень – у вивченні психологічних особливостей та їх взаємозв'язку з іншими властивостями особистості, що сприятимуть ефективнішому функціонуванню особистості в мінливих умовах сьогодення.; Purpose. The article provides a theoretical analysis of the psychological features of vitality and adaptability of students in crisis situations. Methods. To realize the purpose of the study, the following methods of theoretical scientific research were used: analysis, synthesis, generalization. To conduct an empirical study — «Test of viability» S. Maddi (adaptation of D. Leontiev, O. Rasskazova), questionnaire «Adaptability» A.G. Maklakova, С.В. Chermyanin. The study involved 80 first-year students of Volyn Lesya Ukrainka National University. Results. The analysis of Ukrainian and foreign works allows us to state that vitality is a necessary element of the adaptive potential of the individual; allows a person to resist the negative effects of the environment, provides confidence and determination in their own actions, helps to maintain health and maintain optimal levels of efficiency and activity in crisis situations. Conclusions. In general, we can conclude that life is an important component of student adaptability in crisis situations. It is proved that adaptability as a stable property of the individual is the internal basis of the ability to adapt to any living conditions and willingness to interact with the environment. The prospects for further research are seen in the study of psychological features in their relationship with other personality traits that will contribute to more effective functioning of the individual in the changing conditions of today.