https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18765 Sun, 05 Apr 2026 17:30:19 GMT 2026-04-05T17:30:19Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21883 Назва: ТРЕНІНГ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-БІОЛОГІВ Автори: Фіщук, Оксана Короткий огляд (реферат): Модернізація освіти в Україні відповідно до сучасних вимог актуалізує дослідження тренінгової форми роботи для студентів різних спеціальностей. Розглянуто мету, завдання та переваги використання тренінгів у навчальному процесі. Фахівець у сфері біології має широкі можливості для працевлаш­тування (від лабораторій і садово-паркових господарств, до екологічного туризму). Найкращим методом для розвитку вузькоспеціалізованих професій­них умінь (hard skills) та навичок міжособистісної взаємодії (soft skills) для студента-біолога вважаємо тренінг. Запропоновано структуру навчального тре­нінгу для студентів-біологів. Описано основну мету, завдання й три тематичні блоки тренінгу: 1) спрямований на усвідомлення важливості професії, цілісного уявлення та формування адекватної реакції студентів до певного виду ді­яльності; 2) націлений на формування специфічних професійних умінь і на­вичок; 3) зорієнтований на усвідомлення учасниками себе в системі, яка стає частиною їхньої діяльності, та оптимізацію відносин до цієї системи. Описано застосування тренінгу на заняттях на тему: «Будова та функції квітки» для студентів-біологів як ефективного методу практичної підготовки. У тренінгу використано метод групового обговорення. Шляхом реалізації тренінгового заняття в межах курсу «Біоморфологія рослин» здійснено спробу розвитку в студентів-біологів hard skills (повторення й систематизація знань про будову квітки, її функції та будову плоду) і soft skills (уміння працювати в групі, налагоджувати міжособистісну взаємодію, розподіл обов’язків, визначення лідера). Перспективи дослідження вбачаємо в повноцінній розробці й апробації тренінгу для студентів-біологів.; Modernization of education in Ukraine in accordance with modern requirements actualizes the study of the training form of work for students of different specialties. The goals, tasks and advantages of using trainings in the educational process are considered. A specialist in the field of biology has ample employment opportunities (from laboratories and horticultural farms, to ecological tourism). We consider training as the best method for the development of highly specialized professional skills (hard skills) and skills of interpersonal interaction (soft skills) for a biology student. The structure of educational training for students of biologists is offered. The main purpose, tasks and three thematic blocks of training are described. The first is aimed to understanding the importance of the profession, a holistic view to a particular activity. The second is aimed to developing specific professional skills and abilities. The third is focused on the participants’ awareness of themselves in the system that becomes part of their activities and the optimization of relations to this system. The use of training in classes on the topic: «Structure and functions of the flower» for biology students is described. In the training we used the method of group discussion. The training within the course «Plant Biomorphology» is aimed at developing biology students hard skills (repetition and systematization of knowledge about flower structure, flower functions and fruit structure) and soft skills (ability to work in a group, establish interpersonal interaction, division of responsibilities, definition leader). Prospects for the study are seen in the full development and testing of training for students of biology. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21883 2020-06-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21882 Назва: ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОГО КОМПОНЕНТА САМОЕФЕКТИВНОСТІ В СТАРШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ Автори: Федотова, Тетяна; Малімон, Людмила Короткий огляд (реферат): У статті теоретично розглянуто проблему самоефективності особистості, яка являє собою не стільки здатність людей до усвідомлення своїх здібностей та їх найефективнішого застосування, скільки переконання особистості в спро­можності й успіху в застосуванні компетенцій і набутого досвіду в певному виді діяльності. Виокремлено види самоефективності: діяльнісну, комуніка­тивну та особистісну. У старшому шкільному віці самоефективність пов’язана з усвідомленням сенсу й мотивів навчання, автономністю, професійним само­визначенням, позитивним самоставленням, самоповагою, самокерівницт­вом і спроможністю до самоорганізації загалом. Емпірично визначено такі особливості вияву емоційно-вольового компо­нента самоефективності в старшому шкільному віці: в осіб із самоефективністю нижчою від середнього рівня – це потреба відповідати ідеальному образу «Я» та бажання змін, незадоволеність, тривожність, сором’язливість і сумніви у своїх можливостях та здібностях, неспроможність контролювати власні емо­ційні стани й реакції; в учнів із середнім рівнем самоефективності – високий рівень самоприйняття, внутрішня конфліктність та самозвинувачення, рефлек­сія з приводу власних недоліків і невдач, переживання почуття провини, проте прагнення доводити розпочату справу до кінця й мобілізація в подоланні перешкод, самоконтроль емоційних станів та реакцій; у діагностованих із самоефективністю вищою від середнього рівня – самовпевненість, усвідом­лення власної цінності, самокерівництво, уявлення про себе як про вольову, енергійну й самостійну особистість, очікування визнання своєї цінності та унікальності зі сторони інших людей, високий рівень саморегуляції й напо­легливості. Перспективу подальших розвідок у цьому напрямі вбачаємо у вивченні когнітивного та поведінкового компонентів самоефективності з урахуванням гендерного аспекту.; The article theoretically observes the problem of self-efficacy of personality, which is not so much the ability of people to realize their abilities and their most effective use, as the beliefs of the individual in the ability and success in the application of competencies and experience gained in a particular activity. There are types of self-efficacy: activity, communicative and personal. In senior schoolage self-efficacy is associated with awareness of the meaning and motives of learning, autonomy, professional self-determination, positive self-assessment, self-esteem, self-mana­gement and the ability to self-organize in general. The following features of the manifestation of the emotional-volitional component of self-efficacy in senior school age are empiricaly determined: in respondents with below-average self-efficacy – the need to meet the ideal image of «I» and the desire for change, dissatisfaction, anxiety, shyness and doubts about their posibilities and abilities, inability to control their own emotional states and reactions; in students with an average level of self-efficacy – a high level of self-acceptance, internal conflict and self-blame, reflection on their own shortcomings and failures, feelings of guilt, but the desire to bring the case to an end and mobilization in overcoming obstacles, self-control of emotional states and reactions; in respondents with above-average self-efficacy – self-confidence, self-worth, self-management, self-perception himself as a strong-willed, energetic and independent personality, expectation of recognition of their value and uniqueness by others, high level of self-regulation and persistence. We see the prospect of further exploration in the study of cognitive and behavioral components of self-efficacy, taking into account the gender aspect. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21882 2020-06-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21881 Назва: ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА ТЕХНІКА «СІМЕЙНА СКРИНЯ» В ПСИХОЛОГІЧНОМУ СУПРОВОДІ СІМЕЙ, ЩО МАЮТЬ ПРОБЛЕМНИХ ДІТЕЙ Автори: Мушкевич, Мирослава Короткий огляд (реферат): У статті презентовано результати використання в процесі психоло­гічного супроводу психотерапевтичної техніки «Сімейна скриня». Методи. Описано основні підходи до застосування психотехніки, під час реалізації якої клієнтові пропонують уявити образ сімейної скрині, передбачаючи, що в описі будуть представлені незадоволені сімейні та особистісні потреби, конфлікти або афекти, що утворюють зміст несвідомого. Указано, що образи, повʼязані з несвідомим, досить універсальні й мають статус архетипових образів, що співвідносяться з екзистенційними життєвими ситуаціями. Результати. Кон­статовано, що в експериментальній групі внаслідок упровадження техніки на етапі контрольного діагностичного зрізу частота вираження позитивної модальності всіх визначених емпіричних показників достовірно вища за частоту вираження такої в контрольній групі. Засвідчено, що серед пред­ставників експериментальної вибірки кількість членів сімей проблемних дітей зі сформованою настановою на позитивне сприйняття й прийняття партнера або інших членів ядерної сім’ї, із відрефлексованою позицією та готовністю до генерування конструктивного простору подружніх і сімейних взаємин, куль­тивування «здорових» сімейних цінностей та настанов, реалізації конструк­тивних рольових патернів сімейного функціонування виявилася більшою, ніж серед представників контрольної вибірки. Відзначено, що рівень формування особистісної настанови на позитивне сприйняття й прийняття партнера або інших членів ядерної сім’ї в членів сімей проблемних дітей у межах упро­вадження психотерапевтичної техніки в 4,5 раза вищий. Висновки. Доведено, що важливим компонентом психологічного супроводу сімей, що мають про­блемних дітей, є психотерапевтичний етап із використанням психотехніки «Сімейна скриня», спрямованої на розвиток позитивних змін щодо сімейних цінностей, сімейних ролей, сімейних установок, особливостей подружніх і сімейних взаємин та ставлення, прийняття партнера чи інших членів ядерної сім’ї, що стали мішенями психологічного супроводу. Зазначено, що перспек­тив­ними напрямами подальших досліджень є вдосконалення програми пси­хологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, складання емпірико-діагностичних програм формування змісту психологічного супроводу сімей із використанням ефективних психотерапевтичних технік.; The article presents the results of using the Family Chest technique in the process of psychological support of the psychotherapeutic technique. Methods. The main approaches to the use of psychotechnique are described, in the implementation of which the client is offered to present the image of a family chest, assuming that the description will present unconscious family and personal needs, conflicts or affects that form the content of the unconscious. It is indicated that the images are associated with the unconscious, are quite universal and have the status of archetypal images, correlated with existential life situations. Results. It is generalized that in the experimental group, as a result of introducing the technique at the stage of the control diagnostic section, the frequency of expression of the positive modality of all certain empirical indicators is significantly higher than the frequency of expression of it in the control group. It is evidenced that among the representatives of the experimental sample, the number of family members with problem children with the prevailing attitude toward a positive perception and acceptance of a partner or other members of the nuclear family, with a reflexive attitude and readiness to generate a constructive space for marital and family relationships, cultivation of «healthy» family values ​​and attitudes, with the implementation of constructive role-playing patterns of family functioning, turned out to be higher than among representatives of the control sample. It was highlighted that the level of formation of a personal attitude towards a positive perception and acceptance of a partner or other members of the nuclear family, among members of families with problem children, as part of the introduction of psychotherapeutic techniques, is 4,5 times higher. Conclusions. It has been proved that an important component of psychological support for families with problem children is the psychotherapeutic phase using the Family Chest psychotechnique aimed at developing positive changes in relation to family values, family roles, family attitudes, characteristics of spousal and family relationships, adoption of a partner or other members of the nuclear family that have become targets of psychological support. It is noted that promising areas for further research are improving the program of psychological support for families with problem children, drawing up empirical diagnostic programs for the formation of the content of psychological support for families using effective psychotherapeutic techniques. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21881 2020-06-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21880 Назва: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРУСТРАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ Автори: Мушкевич, Валентин Короткий огляд (реферат): У статті детально вивчено, уточнено й узагальнено матеріали щодо фрустаційної поведінки військовослужбовців, виявлено психологічні особли­вості фрустраційної поведінки, виокремлено найбільш характерні її законо­мір­ності та способи перебігу, досліджено її компоненти, що можуть проявлятись у різних сферах функціонування особистості. Методи. Використано методи спостереження, бесіди, анкетування та тестування. Продіагностовано основні особливості фрустраційної поведінки військовослужбовців за допомогою методик «Самооцінка психічних станів Г. Айзенка», «Соціальна фрустрованість Л. Вассермана». Результати. Відзначено, що військовослужбовці схильні до впевненості в собі та своїх силах, проте вони не завжди готові приймати нововведення й мають проблеми з адаптацією до цих змін, намагаються самостійно контролювати ситуацію, яка виникає в житті. Установлено, що у військовослужбовців переважає середній рівень прояву таких психологічних станів, як тривожність, фрустрація, агресивність і ригідність, що породжує певні особливості в структурі особистості та її функціонуванні в соціумі. Доведено, що найбільш поширеним типом фрустраційної поведінки військо­во­службовців є екстрапунітивні реакції з фіксацією на самозахисті, що свідчить про схильність до ворожості, осуду, звинувачень, докорів і сарказмів; вира­женим є активне заперечення власної провини та намагання себе виправдати. Відзначено, що найменш поширеним є тип екстрапунітивної реакції з фіксацією на задоволенні; цей тип характеризується інтерпретацією фруструючої ситуації як корисної або ж такої що приносить задоволення. Висновки. Виявлено, що в більшості військовослужбовців дуже низький рівень соціальної фрустрації, що свідчить про адекватне сприйняття себе в соціумі та нормальну взаємодію в суспільстві. Досліджено, що такі сфери життєдіяльності особистості, як події в державі й суспільстві, матеріальне становище та сфера послуг і побутового обслуговування спричиняють високий ризик для виникнення стану фрустрації. Указано, що результати цього дослідження можуть бути використані в роботі практичного психолога та в таких галузях, як сімейна психологія, загальна психологія, соціальна психологія, військова психологія, психологія праці.; The article studies, clarifies and summarizes the materials on the frustrational behavior of servicemen, identifies the psychological features of frustrational behavior, highlights the most characteristic patterns and ways of its course, explores its components that can occur in various areas of personality functioning. Methods. Methods of observation, interviews, questionnaires and testing were used. The main features of frustrational behavior of servicemen are diagnosed with the help of methods «Self-assessment of mental states of G. Eisenko», «Social frustration of L. Wasserman». The Results. It is noted that servicemen are confident in themselves and their abilities, but they are not always ready to accept innovations and have problems adapting to these changes, trying to control the situation that arises themselves. It is established that the servicemen have an average level of manifestation of such psychological states as anxiety, frustration, aggression and rigidity, which gives rise to certain features in the structure of personality and its functioning in the society. It has been proven that the most common type of frustrational behavior of servicemen is extrapunitive reactions with fixation on self-defense, which indicates a tendency to hostility, condemnation, accusations, reproaches and sarcasm; expressed is the active denial of one's own guilt and attempts to justify oneself. Also pronounced, but less common is the type of extrapunitive reactions with fixation on satisfaction; this type is characterized by the interpretation of frustrating situations as useful or fun. Conclusions. It was found that most servicemen have a very low level of social frustration, which indicates an adequate perception of themselves in the society and normal interaction in the society. It has been proven that such spheres of a person's life as events in the country, financial situation and the lack of provided services cause a high risk of frustration. It is indicated that the results of this study can be used in the work of a practical psychologist and in such fields as family psychology, general psychology, social psychology, military psychology, occupational psychology. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21880 2020-06-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21879 Назва: ДО ПИТАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЮРИСТА Автори: Мудрик, Алла; Кихтюк, Оксана Короткий огляд (реферат): У статті здійснено аналіз основних підходів, у межах яких вивчається професійна компетентність юриста. Описано феномени «компетентність», «про­фесійна компетентність». На основі теоретико-методологічного аналізу наукової літератури узагальнено основні характеристики юридичної діяльності. Розглянуто психологічні особливості діяльності юриста, визначено систему особистісних якостей юриста, що зумовлюють ефективність професійної діяльності. Окреслено особливості формування професійної компетентності фахівця. Розглянуто компоненти особистості юриста, сукупність яких спрямо­вано на вдосконалення професійної діяльності. Зазначено, що професійна компетентність юриста характеризується сформованістю цілісного комплексу знань, умінь та навиків, психологічних якостей, професійних можливостей. Зазначено, що професійно-компетентна особистість – це особлива конкрети­зація категорії «особистість». Особистість фахівця являє собою систему певних психологічних властивостей та рис, які є необхідними для ефективного вико­нання професійної діяльності; професійно-компетентна особистість ха­рак­теризує людину як фахівця, котрий має достатні професійні знання, уміння, навички, професійну зацікавленість, професійний інтерес і здібності, професій­ний підхід та професійне ставлення до своєї праці й спроможний ефективно реалізовувати професійну діяльність та передбачати її наслідки; професійно-компетентна особистість володіє відповідними професійними знаннями та вміннями (які визначають результативність професійної діяльності), а також комплек­сом професійно важливих якостей (сукупність психологічних якостей осо­бисто­сті, що визначають успішність навчання та ефективне виконання про­фесійної діяльності), що в сукупності дають змогу людині реалізувати себе як професіонал. Запропоновано власне визначення професійної компетентності фахівця юридичної сфери діяльності, розкрито її структуру, де основними складовими компонентами є загальнокультурна компетентність; особистісно-мотиваційна компетентність; практично-діяльнісна компетентність; спеціальна; професійно-правова компетентність; персональна (особистісна) компетент­ність; комунікативна компетентність; психологічна компетентність; соціально-психологічна компетентність; соціальна-перцептивна компетентність; аутоком­пе­тентність.; The article analyzes the main approaches within which the professional competence of a lawyer is studied. The Phenomena of «Competence», «professional competence» are described. Based on the theoretical and methodological analysis of the scientific literature, the main characteristics of legal activity are generalized. The Psychological peculiarities of a Lawyer's activity are considered, the System of personal qualities of a lawyer that determine the efficiency of professional activity is determined. Peculiarities of formation of professional competence of a specialist are outlined. The Components of the lawyer's personality are considered, the set of which is aimed at improving the professional activity. It is noted that the professional competence of a lawyer is characterized by the formation of a holistic set of knowledge, skills, psychological qualities, professional opportunities. It is noted that a professionally competent person is a special specification of the category «Personality». The Personality of the specialist is a system of certain psychological properties and traits that are necessary for the effective performance of professional activities; professionally competent person characterizes a person as a specialist who has sufficient professional knowledge, skills, abilities, professional interest, professional interest and abilities, professional approach and professional attitude to their work and is able to effectively implement professional activities and anticipate its consequences; professionally competent person has the appropriate professional knowledge and skills (which determine the effectiveness of professional activities) and a set of professionally important qualities (set of psychological qualities of personality that determine the success of training and effective performance of professional activities), which together allow a person to realize himself as a professional. The definition of professional competence of the specialist of legal sphere of activity is offered, its structure where the basic constituent components are: general cultural competence is opened; personal-motivational competence; practical activity competence; special; professional and legal competence; personal (personality) competence; communicative competence; psychological competence; socio-psychological competence; social-perceptual competence; autocompetence. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21879 2020-06-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21878 Назва: КОГНІТИВНО-СТИЛЬОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТА Автори: Коструба, Наталія; Гошовський, Ярослав Короткий огляд (реферат): Мета статті – психологічний аналіз взаємозв’язків когнітивних стилів із комунікативною компетентністю студента. Когнітивний стиль як індивіду­альний спосіб переробки інформації пов’язують з усіма сферами життєді­яльно­сті людини: управлінням, психотерапією, освітою тощо. Згідно із сучасними уявленнями, когнітивні стилі виступають кращими індикаторами індивіду­ального успіху, прийняття рішень тощо. Когнітивні стилі, характеризують особливості сприйняття й обробки інформації про навколишній світ, а також виступають як характеристики особистісної організації людини в цілому. Це дає теоретичну підставу для положення про наявність звʼязку між когнітивними стилями та комунікативною компетентністю як конструктом, що містить у собі одним із компонентів когнітивні здібності. Емпірично вивчали три типи когнітивно-стильової організації особистості (полезалежність–поленезалеж­ність; аналітичність–сентетичність; гнучкість–ригідність). Отримані результати свідчать, що половина опитаних демонструє компетентні реакції в комунікації, тобто здатність до адекватного реагування на поведінку навколишніх залежно від ситуації. Інша половина проявила агресивну чи залежну поведінку, що свідчить про недостатню розвиненість комунікативної компетентності в сту­дентів. Серед когнітивних стилів студентам найчастіше притаманні полене­залежність і гнучкість у мисленні. Проведений емпіричний аналіз когнітивно-стильових характеристик комунікативної компетентності студента дав змогу виявити статистично значимі звʼязки типів реагування в комунікації з такими когнітивними стилями, як гнучкість–ригідність. Статистично значимих взаємо­зв’язків комунікативної компетентності та типів реагування з когнітивними стилями: полезалежність–поленезалежність й аналітичність–синтетичність – виявлено не було. Результати демонструють, що високі показники агресивності в спілкуванні пов’язані з високими показниками ригідності мислення. Також ви­явлено слабку кореляцію між залежною поведінкою в спілкуванні й показ­никами гнучкості мислення. Перспективу подальших досліджень убачаємо в аналізі взаємозв’язку комунікативної компетентності з іншими когнітивними стилями на інших вікових категоріях.; The aim of this research is to analyze the relationship of cognitive styles with the communicative competence of the student. Cognitive style as an individual way of processing information is associated with all areas of human life: management, psychotherapy, education, etc. Cognitive styles are the best indicators of individual success, decision-making, etc. We hypothesized that there is a connection between cognitive styles and communicative competence as a construct. Empirically studied three types of cognitive-stylistic organization of personality (field dependence – field independence; analytical-synthetic; flexibility-rigidity). The results showed that half of the respondents demonstrate competent reactions in communication, the ability to adequately respond to the behavior of others in different situations. Other students showed aggressive or dependent behavior, indicating a low level of communicative competence of students. Students often have such cognitive styles as field independence and flexibility of thinking. Empirical analysis revealed statistically significant relationships of response types in communication with such cognitive styles as flexibility-rigidity. We did not find statistically significant relationships between communicative competence and cognitive styles field dependence-field independence and analytical-synthetic. The results show that high rates of aggression in communication are related with high rates of rigidity of thinking. We also found a weak correlation between dependent behavior in communication and indicators of flexibility of thinking. The prospects for further research are the analysis of the relationship of communicative competence with other cognitive styles and in other age categories. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21878 2020-06-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21870 Назва: ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ З ПОГЛЯДУ ТЕОРІЇ СМИСЛОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ Автори: Жовтянська, Валерія Короткий огляд (реферат): У статті здійснено спробу визначення психологічних чинників історич­ного процесу на прикладі становлення європейської християнської культури. Визначення цих чинників здійснено на основі теорії смислових трансформацій, яка описує психологічні механізми розвитку суб’єктивних уявлень про дій­сність. Із погляду цієї теорії, є різні за способом функціонування: суб’єктивні уявлення – раціональні та ірраціональні. Для перших є релевантною пропози­ційна форма вираження, і вони потребують застосування рефлексії й верифіка­ції. Для других релевантна образна форма вираження, верифікації вони не по­требують. У статті характерні риси європейської християнської культури роз­глянуто як наслідок розвитку домінуючих у тогочасному соціумі суб’єктивних уявлень. Вихідна передумова для становлення європейської християнської культури вбачається в розпаді античного міфу, що, зі свого боку, стало на­слід­ком залучення рефлексії до процесу формування суб’єктивних уявлень. Значну частину його функцій перебирає на себе християнська релігія, яка для молодої європейської культури стає світоглядною домінантою. Причиною для цього виступив відносно низький рівень культури мислення й, передусім, рефлексив­ності, у народів, що завоювали античний світ і перейняли в нього християнство. Цей же низький рівень рефлексивності, а також нерелевантність пропозиційних форм вираження для ірраціональних уявлень стали передумовами змістових трансформацій вихідного християнського вчення. Трансформовані релігійні уявлення, які посіли панівне місце в середньовічному світогляді, зумовили специфічні риси культури Середньовіччя й наклали відбиток на весь життєвий уклад тогочасного суспільства.; The article presents an attempt to determine the psychological factors of historical process on the example of the formation of European Christian culture. The detecting of these factors was carried out on the basis of the theory of sense transformations, which describes the psychological mechanisms of the development of subjective representations of reality. From the point of view of this theory, there are rational and irrational subjective representations that are different in the way they function. For the first of them a propositional form of expression is relevant and they require the use of reflection and verification. For the second of them the figurative form of expression is relevant and they do not need verification. The article describes features of European Christian culture as a consequence of the development of subjective representations dominated in the society of that time. The initial prerequisite for the formation of European Christian culture is seen in the collapse of ancient myth, which in turn was the result of the use of reflection in the formation of subjective representations. A significant part of its functions is taken over by the Christian religion, which becomes a worldview dominant for young European culture. The reason for this was the relatively low level of the culture of thinking and, above all, reflexivity among the peoples who conquered the ancient world and adopted Christianity from it. The same low level of reflexivity, as well as the irrelevance of propositional forms of expression for irrational representations became prerequisites for meaningful transformations of the original Christian teaching. Transformed religious representations, which occupied a dominant place in the medieval worldview, determined specific features of the culture of the Middle Ages and left their mark on the entire lifestyle of society at that time. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21870 2020-06-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21869 Назва: ПСИХОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ТА МОТИВИ ПРОСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ Автори: Дерев’янко, Наталія Короткий огляд (реферат): У статті проаналізовано основні теоретичні підходи щодо розуміння про­соціальної поведінки. Здійснено аналіз теоретичних та емпіричних досліджень із порушеної проблеми й розглянуто основні мотиви виконання просоціальних дій. Мета статті – здійснити теоретичний аналіз сутності та мотивів просоціальної поведінки особистості. Методи дослідження. У дослідженні використано такі теоретичні методи наукового пошуку, як аналіз, узагальнення, систематизація наукової літератури з питань вивчення просоціальної поведінки та мотивації до вчинення просоціальних дій. Результати. Просоціальність передбачає будь-який вид допомоги на користь іншої людини чи соціальної спільноти. Вона передбачає соціальну взаємодію й характеризує особистість як соціально зрілу, спроможну діяти на користь су­спільних інтересів. У психологічній теорії існує декілька моделей, які пояснюють, які типи мотивів впливають на вчинення просоціальних дій. Ними є модель полегшення негативного стану, моделі витрат та винагороди й емпатійно-альтруїстична. Висновки. Основною характеристикою просоціальної поведінки є її соціальна адаптованість, що виявляється в реалізації дій на благо інших. Просоціальна поведінка забезпечує розвиток суспільства, а також є ефективним способом впливу та управління соціальними масами. Одним із найбільш нерозв’язаних проблем просоціальної поведінки є вивчення мотивів, що спонукають особистість виконувати відповідні дії. Визначено три групи мотивів реалізації просоціальної поведінки. До першої віднесено альтруїстичні мотиви (виконання просоціальної дії на благо інших без отримання вигоди, так звана «чиста допомога»). До другої групи належать егоїстичні мотиви, тобто ті, що передбачають вигоду для допомагаючого. Ними можуть бути внутрішні мотиви: мотив усунення психологічного дискомфорту, мотив отримання позитивних емоцій, мотиви самозаохочення й самоповаги тощо; та зовнішні, наприклад мотив соціального визнання. До третьої групи віднесено соціальні мотиви, тобто ті, які є загальноприйнятими в суспільстві й певним чином здійснюють певний соціальний тиск щодо виконання просоціальних дій. Це релігійні та морально-етичні (милосердя, патріотизм) мотиви.; The article analyzes the main theoretical approaches to understanding prosocial behavior. The author analyzes the theoretical and empirical researches of the problem and considers the main motives of prosocial action. The purpose of the article is to carry out a theoretical analysis of the essence and motives of prosocial behavior of the individual. Research Methods. The following theoretical methods of scientific research were used in the research: analysis, generalization, systematization of scientific literature on the study of prosocial behavior and motivation to perform prosocial actions. Results. Prosociality involves any kind of assistance for the benefit of another person or social community. It presupposes social interaction and characterizes the individual as a social slice capable of acting in the public interest. In psychological theory, there are several theories that explain what types of motives influence the commission of prosocial actions. These are the negative relief model, the cost-reward model, and the empathic-altruistic model. Conclusions. The main characteristic of prosocial behavior is its social adaptability, which is manifested in actions for the benefit of others. Prosocial behavior ensures the development of society, and is also an effective way to influence and manage the social masses. One of the most unresolved problems of prosocial behavior is the study of motives that motivate individuals to take helpful actions. The author identifies three groups of motives for prosocial behavior. The first group includes altruistic motives (the implementation of prosocial action for the benefit of others without benefit, the so-called «pure help»). The second group includes selfish motives, the motives that provide benefits for the helper. They can be internal motives: the motive of eliminating psychological discomfort, the motive of receiving positive emotions, the motive of self-encouragement and self-respect, etc.; and external motives, such as the motive of social recognition. The third group includes social motives, those that are generally accepted in society and in some way create a certain social pressure to carry out prosocial actions. These are religious and moral-ethical (mercy, patriotism) motives. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21869 2020-06-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21868 Назва: ЕМОЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ТА НЕВРОТИЧНІ СТАНИ ПРИ ПОРУШЕННІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СІМ’Ї Автори: Бондар, Світлана Короткий огляд (реферат): У статті розглянуто питання емоційних проблем та невротичних станів у подружніх парах і їх впливу на порушення сімейного функціонування при адюльтері. Установлено депресивне реагування в усіх кризових групах. У групі з адюльтером виявлено почуття провини, ранкове пробудження, знижений настрій, психічна тривога, обсесивні та компульсивні розлади; у жінок – знижений настрій, почуття провини, труднощі під час засинання, безсоння, збудження, психічна тривога, соматичні порушення шлунково-кишкового трак­ту, загальносоматичні симптоми, іпохондричні розлади. Зі свого боку, у чоло­віків без адюльтеру діагнастовано безсоння, ранкове пробудження, загальмо­ваність мислення, збудження, психічну та соматичну тривогу, розлади сексу­альної сфери, іпохондричні розлади, обсесивні й компульсивні розлади. У жі­нок простежено знижений настрій, почуття провини, труднощі під час заси­нан­ня, безсоння, збудження, психічну та соматичну тривогу, порушення шлунково-кишкового тракту, загальносоматичні симптоми, розлади сексуальної сфери, іпохондричні розлади. У групі з адюльтером тривожний розлад відповідав легкому та середньому ступеням виражності, у групі без адюльтеру – середньому й тяжкому. Указано, що чоловіки та жінки обох кризових груп «приховували» симптоми тривоги. За ступенем виражності серед досліджених з адюльтером переважали «психічні» симптоми тривоги над «соматичними», у групі без адюльтеру «соматичний» радикал тривоги переважав над «психічним». Зі свого боку, психоемоційна сфера респондентів з анамнезом адюльтеру «не усвідомлювала та заперечувала» наявність психологічного конфлікту в родині. У досліджених без адюльтеру виявлено схильність до сприйняття широкого кола ситуацій як загрозливих для власної самоповаги. Аналіз невротичних станів виявив тривожні, астенічні й істеричні симп­томи, що вказує на конверсійне нозогенне психологічного реагування, а також депресивно-фобічні та вегетативні прояви в групі досліджених з адюльтером. Зі свого боку, у групі без адюльтеру встановлено тривожно-фобічні прояви в рам­ках астенічного реагування, вегетативні прояви конверсії, виснаження, астено-депресивні й іпохондричні прояви. Відокремлено значущі симптоми як мішені психотерапевтичної роботи. Зазначено, що перспективним подальшим дослі­дженням у цьому напрямі є наукове обґрунтування й розробка заходів специ­фічної допомоги у вигляді сімейного консультування порушень життєдіяльно­сті в родині при адюльтері.; The article deals with emotional issues and neurotic states in married couples and their impact on violation of a family functioning in adultery. Depressive reacting has been determined in all crisis groups. Guilt, morning awakening, low mood, mental anxiety, obsessive and compulsive disorders have been revealed in the group with adultery. Women are characterized by low mood, guilt, falling asleep difficulties, insomnia, agitation, mental anxiety, gastrointestinal tract somatic disorders, general somatic symptoms, hypochondriac disorders. In turn, men without adultery are diagnosed with insomnia, morning awakening, thinking retar­dation, agitation, mental and somatic anxiety, sexual sphere disorders, hypochondriac disorders, obsessive and compulsive disorders. Low mood, guilt, falling asleep difficulties, insomnia, agitation, mental and somatic anxiety, gastrointestinal tract disorders, general somatic symptoms, sexual sphere disorders, and hypochondriac disorders are revealed among women, respectively. In the group with adultery, the anxiety disorder corresponded to the low and average level of expressiveness, in the group without adultery – to the average and high level of expressiveness. It is stated that men and women of both crisis groups «hid» the symptoms of anxiety. By the level of expressiveness among the subjects with adultery, «mental» symptoms of anxiety prevailed over «somatic»; in the group without adultery, the «somatic» anxiety radical prevailed over «mental». In its turn, the psychoemotional sphere of respondents with adultery anamnesis «did not realize and denied» the existence of psychological conflict in a family. The subjects without adultery showed the tendency of perception a wide range of situations as threatening to their self-esteem. The analysis of neurotic states revealed anxious, asthenic, and hysterical symptoms, indicating conversive nosogenic psychological reacting, as well as depressive, phobic, and vegetative manifestations in the group of subjects with adultery. Respectively, anxiety and phobic manifestations within the framework of asthenic reacting, vegetative manifestations of conversion, exhaustion, asthenic, depressive, and hypochondriac manifestations have been determined in the group without adultery. The significant symptoms are outlined as targets of psychothe­ra­peutic work. It is noted that the perspective of further research in this area is the scientific grounding and development of measures of specific assistance in the form of familial counselling of life activity violations in a family with adultery. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21868 2020-06-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21867 Назва: СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ ОСОБИСТОСТІ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ Автори: Алєксєєва, Анна Короткий огляд (реферат): У статті досліджено особливості впливу соціально-комунікативної ком­петентності особистості на її професійну успішність, а також визначено спе­цифіку зумовленості вираженості зазначених особистісних характеристик у контексті її психологічної статі. У межах цієї праці професійну успішність розглянуто в контексті єдності її зовнішніх і внутрішніх вимірів, а саме кар’єрного зростання, соціального визнання та творчої самореалізації, що супроводжується високим рівнем задоволеності особистості самим процесом діяльності. Для виконання завдань дослідження застосовано такий комплекс психо­діагностичних методик, як анкета «Успіх» (А. В. Алєксєєвої), спрямована на діагностику ціннісно-смислових предиспозицій, що визначають пріоритетну значущість тих або інших вимірів професійної успішності, опитувальник «Соці­ально-комунікативна компетентність» Г. В. Протасової, опитувальник С. Бем «Психологічна стать» (модифікація А. В. Алєксєєвої), який дає змогу визначити не лише вираженість маскулінно/фемінних складових частин психологічної статі, але й ступінь її стереотипності, а також рівень психостатевої самооцінки особистості. За результатами проведеного емпіричного дослідження статусний вимір професійної успішності логічно супроводжується вираженим прагнен­ням до підвищення статусної позиції та, зі свого боку, співвідноситься з висо­ким рівнем стереотипності психологічної статі особистості. Сприйняття профе­сій­ної успішності як прагнення до кар’єрного зростання супроводжується також високою толерантністю особистості до фрустрації, що на рівні психо­логічної статі зумовлено вираженістю її маскулінного компонента. Прагнення до визнання як вимір професійної успішності співвідноситься з вираженою орієнтацією на досягнення успіху, передумовою чого виступає психостатева самооцінка, що відображає ступінь відповідності наявних і бажаних проявів маскулінно/фемінних властивостей особистості. Творчий вимір професійної успішності супроводжується вираженою автономністю, чинником якої висту­пає психологічна маскулінність, а також толерантністю особистості до невизна невизна­ченості, передумовою якої в контексті психологічної статі є рівень розвитку фемінних властивостей особистості. Отже, соціально-комунікативна компетентність та особливості психологіч­ної статі значуще впливають на професійну успішність особистості, а саме андрогінна цілісність маскулінно/фемінних властивостей створює найбільш сприятливі умови для професійної творчості.; The article studies the characteristic influence of an individual’s social-communicative competence on their professional achievements, as well as the specific sex psychological causality of the examined personal qualities. Within this study, professional successfulness is considered as the integral unity of its external and internal aspects, namely, career growth, social recognition and creative self-realization, accompanied by high personal satisfaction with professional work. The following set of psychological examining methods was used to accomplish the research tasks: «Success» questionnaire (A. V. Alekseeva), diagnosing the value-semantic predispositions that determine high importance of certain aspects of professional success, G. N. Protasova’s questionnaire «Social-communicative competence», the Bem Sex-Role Inventory (modified by A. V. Alekseeva), deter­mining not only masculine/feminine components of psychological sex, but also a stereotypification degree in this field and respondents’ psychological sex self-attitudes. According to the performed empirical study, a status as a professional success is logically accompanied by an individual’s clear desire to improve their status position and, in turn, correlates with high stereotypification of their psychological sex. An individual’s perception of a professional success as career growth is also accom­panied by their high tolerance to frustration; the masculine component of psycho­logical sex appears stronger in this case. The desire for recognition as a measure of professional successfulness correlates with a strong focus on success; a psychological sex self-attitude is a prerequisite for such aspirations and reflects the conformity of existing and desired masculine/feminine personal traits. The creative aspect of professional success is accompanied by marked autonomy, which factor is psychological masculinity, as well as by an individual’s tolerance to uncertainty, which psychological sex prerequisite is developed feminine personal traits. Thus, an individual’s social-communicative competence and their psychological sex significantly affect their professional successfulness, namely the androgynous integrity of masculine/feminine qualities creates the most favourable conditions for professional creativity. Mon, 01 Jun 2020 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21867 2020-06-01T00:00:00Z