https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/136 2026-04-10T02:20:58Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30141 Назва: ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ ЯК ПРОЯВ ДИСТИНКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ Автори: Філоненко, Катерина; Савелюк, Наталія Короткий огляд (реферат): Мета. Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному дослідженню типологічних особистісних предикторів схильності до переживання та вираження самотності як одного з можливих проявів дистинктивної поведінки. Методи. Для реалізації завдань емпіричного дослідження були використані такі стандартизовані та валідні психодагностичні методики як тест-опитувальник «Диференціальна діагностика схильності до переживання самотності (ДИСПС)» О. Саннікової, В. Бедан і 16 PF-опитувальник Р. Кеттелла (форма PF-105-С). Результати. У процесі порівняльного теоретичного аналізу наукових досліджень обґрунтовано, що самотність із точки зору психології не є лише деструктивним феноменом. В окремих випадках, а особливо в умовах війни, вона стає проявом дистинктивної поведінки особистості. Своєю чергою, така поведінка розглядається як спосіб самовираження індивідуальності, нерідко пов’язаний із виходом за межі поширених соціальних упливів і втіленням намагання в чомусь бути не такою як усі людиною, що далеко не завжди має деструктивні наслідки. За результатами емпіричного дослідження респонденти продемонстрували помірний рівень переживання самотності майже за всіма її компонентами: мотиваційним, психофізіологічним, емоційним, когнітивним, конативним, рефлексивно-аналітичним, адаптивно-захисним, а також за показником її внутрішнього прийняття. Високі показники виявлені тільки за контрольно-регулятивним компонентом. Також досліджена вибірка характеризується схильністю до замкнутості й незалежності, тривоги та чутливості до змін у настрої, емоційною нестабільністю, інтроверсією, помірною здатністю до адаптації в соціальному середовищі, а також високою відповідальністю та відданістю своїм переконанням і цінностям. Виявлено низку взаємозв’язків компонентів переживання самотності з цими та іншими типологічними психологічними особливостями респондентів. Висновки. В підсумку констатовано, що як один зі способів переживання і вираження власного неповторного внутрішнього світу самотність може виступати, насамперед, для замкнених і некомунікабельних (фактор А), емоційно нестійких і нетолерантних до фрустрацій (фактор С), нерішучих і сором’язливих (фактор Н), підозріливих та егоцентричних (фактор L), творчих і мрійливих (фактор М), тривожних і невпевнених у собі (фактор О та F1), із низьким самоконтролем (фактор Q3), фрустрованих реальним життям (фактор Q4), із низькою самооцінкою (фактор MD), а також інтровертованих (F2) особистостей.; Purpose. The article is devoted to the theoretical substantiation and empirical study of typological personality predictors of the tendency to experience and express loneliness as one of the possible manifestations of distinctive behavior. Methods. To implement the tasks of the empirical study, standardized and valid psychodiagnostic methods were used, such as the test-questionnaire “Differential diagnostics of the tendency to experience loneliness (DYSPS)” by O. Sannikova, V. Bedan, and 16 PF-questionnaire by R. Cattell (form PF-105-C). Results. In the process of comparative theoretical analysis of scientific research, it was substantiated that loneliness from the point of view of psychology is not only a destructive phenomenon. In some cases, and especially in war conditions, it becomes a manifestation of distinctive behavior of the individual. In turn, such behavior is considered as a way of expressing individuality, often associated with going beyond the boundaries of widespread social influences and embodying an attempt to be different from everyone else in some way, which does not always have destructive consequences. According to the results of the empirical study, respondents demonstrated a moderate level of loneliness in almost all its components: motivational, psychophysiological, emotional, cognitive, conative, reflective-analytical, adaptive-protective, as well as an indicator of its internal acceptance. High indicators were found only in the control-regulatory component. The studied sample is also characterized by a tendency to isolation and independence, anxiety and sensitivity to mood changes, emotional instability, introversion, moderate ability to adapt in the social environment, as well as high responsibility and devotion to one's beliefs and values. A number of relationships between the components of loneliness with these and other typological psychological characteristics of the respondents were revealed. Conclusions. In conclusion, it was stated that loneliness can act as one of the ways of experiencing and expressing one's own unique inner world, primarily for closed and unsociable (factor A), emotionally unstable and intolerant of frustrations (factor C), indecisive and shy (factor H), suspicious and egocentric (factor L), creative and dreamy (factor M), anxious and insecure (factor O and F1), with low self-control (factor Q3), frustrated with real life (factor Q4), low self-esteem (factor MD), as well as introverted (F2) personalities. 2025-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30140 Назва: THE USE OF VISUAL PSYCHOTECHNIQUES TO ACTUALIZE COGNITIVE ACTIONS OF PRIMARY SCHOOL CHILDREN WITH MILD MENTAL RETARDATION Автори: Kharchenko, Yevhen; Onufriieva, Liana Короткий огляд (реферат): Purpose. The purpose of this article is to describe the use of visual psychotechniques to actualize cognitive actions of primary school children with mild mental retardation. Methods. The following theoretical methods of the research were used to solve the tasks formulated in the article: a categorical method, structural and functional methods, the methods of the analysis, systematization, modeling, generalization. The experimental method was the method of organizing empirical research. Results. We proved, that all mentally retarded children are characterized by reduced activity of mental processes and a weak regulatory role of thinking and speech. Mentally retarded children of primary school age with intellectual disorders usually perform activity without listening to instructions, without understanding the goals and tasks, without having an internal plan of actions, and their actions are always accompanied by weak self-control of cognitive activity. The perception and understanding of educational material by children of primary school age with intellectual disorders are inextricably linked with the characteristics of their memory. The main memory processes are preservation and memorization and storage. So, mentally retarded children have some of their own specific features, since they are formed under conditions of abnormal personal development. Conclusions. Primary school children with intellectual disabilities better remember external perceived signs. It is more difficult for them to understand and remember internal logical connections and schemes. Mentally retarded children later than their normal peers, arbitrarily memorize educational material, which is still being formed, while the advantage of deliberate memorization in mentally retarded children is expressed as clearly as in schoolchildren with normal intelligence. The greatest problems are currently caused by the reproduction of verbal material by primary school children with intellectual disabilities. The mediated sensory memory of mentally retarded children is also poorly developed.; Метою статті є описати особливості використання візуальних психотехнік з метою актуалізації пізнавальних дій дітей молодшого шкільного віку з легкою розумовою відсталістю. Методи. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом є метод організації емпіричного дослідження. Результати. Доведено, що усі розумово відсталі діти характеризуються зниженою активністю розумових процесів та слабкою регулюючою роллю мислення і мовлення. Розумово відсталі діти молодшого шкільного віку з інтелектуальними розладами, зазвичай, виконують роботу, не слухаючи інструкції, не розуміючи мети і завдання, не маючи внутрішнього плану дій, а їхні дії завжди супроводжуються слабким самоконтролем пізнавальної діяльності. Сприйняття та розуміння навчального матеріалу дітьми молодшого шкільного віку з інтелектуальними розладами нерозривно пов’язані з особливостями їхньої пам’яті. Основні процеси пам’яті – збереження та запам’ятовування та зберігання – у розумово відсталих дітей мають деякі свої специфічні особливості, оскільки вони формуються за умов аномального особистісного розвитку. Висновки. Діти молодшого шкільного віку з інтелектуальними розладами краще запам’ятовують зовнішні ознаки, що сприймаються. Їм складніше зрозуміти та запам’ятати внутрішні логічні зв’язки та схеми. Розумово відсталий пізніше, ніж його нормальні однолітки, довільно запам’ятовування освітній матеріал, який все ж таки формується, тоді як перевага навмисного запам’ятовування у розумово відсталих дітей виражена так яскраво, як і у школярів із нормальним інтелектом. Найбільші проблеми наразі викликані відтворенням дітьми молодшого шкільного віку з інтелектуальними розладами словесного матеріалу. Опосередкована чуттєва пам’ять розумово відсталих дітей також є слабо розвиненою. 2025-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30139 Назва: СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ ПЕРЕЖИВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ТРАВМИ ОСОБИСТОСТІ В ПЛОЩИНІ СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ Автори: Федотова, Тетяна Короткий огляд (реферат): Мета публікації передбачає теоретичний огляд психологічних підходів у вивченні проблеми моральної травми особистості та з’ясуванні особливостей зв’язку переживання МТ юнаками в контексті сімейних взаємин, зокрема ставлення батьків/опікунів в ситуації порушення рівня їх фізичного чи психічного здоров’я. Методи. При проведенні теоретико-емпіричного було використано методи теоретичного аналізу психологічної літератури (аналіз, синтез, узагальнення), психодіагностичні, представлені: Шкалою симптомів моральної травми (MISS-M-SF) (адаптація для цивільного населення Л. Засєкіної, М. Козігори), Методикою вимірювання виражених емоцій (LEE); математичні та статистичні методи (кількісний та якісний аналіз, φ-кутовий Фішера, кореляційний аналіз). Результати. Емпіричне дослідження засвідчує важливість вивчення сімейних взаємин при переживанні моральної травми юнаками, адже констатовано розлогі кореляційні зв’язки симптомів МТ з нестачою підтримки, роздратуванням й критичністю референтних дорослих та нестачею турботи з їх сторони. Загалом переживання моральної травми в юнацькому віці представлено симптомами сорому, відсутністю довіри, моральним конфліктом, труднощами з прощенням. Такі симптоми МТ як релігійний конфлікт та втрати/зменшення релігійної віри визначено в якості основних в цій віковій групі. Висновки. Теоретичний огляд психологічної літератури засвідчує складність та неоднозначність проблеми моральної травматизації особистості. Представлені результати не претендують на вичерпність та мають певні обмеження в контексті представлення підходів науковців щодо висвітлення симптомів, детермінант та ознак моральної травми особистості, а також специфіки її переживання представниками різних професій. Перспективу подальших наукових досліджень вбачаємо в аналізі ролі однолітків при переживанні МТ в умовах тривалого травматичного стресу в юнацькому віці.; Purpose. The purpose of this publication is to provide a theoretical overview of psychological approaches to studying the problem of moral trauma in individuals and to clarify the characteristics of the connection between the experience of MT by young people in the context of family relationships, in particular the attitude of parents/guardians in situations where their physical or mental health is impaired. Methods. The theoretical and empirical study used methods of theoretical analysis of psychological literature (analysis, synthesis, generalization) and psychodiagnostic methods, represented by: the Moral Injury Symptom Scale (MISS-M-SF) (adapted for the civilian population by L. Zaseikina, M. Kozigora), the Method for Measuring Expressed Emotions (LEE); mathematical and statistical methods (quantitative and qualitative analysis, Fisher's φ-angle, correlation analysis). Results. The empirical research confirms the importance of studying family relationships in the experience of moral trauma by adolescents, as there are strong correlations between MT symptoms and a lack of support, irritation, and criticism from reference adults, as well as a lack of care on their part. In general, moral trauma in adolescence is manifested by symptoms of shame, lack of trust, moral conflict, and difficulty forgiving. MT symptoms such as religious conflict and loss/diminishment of religious faith are identified as the main ones in this age group. Conclusions. A theoretical review of psychological literature confirms the complexity and ambiguity of the problem of moral trauma. The presented results do not claim to be exhaustive and have certain limitations in the context of presenting scientists' approaches to highlighting the symptoms, determinants, and signs of moral trauma, as well as the specifics of its experience by representatives of various professions. We see the prospect of further scientific research in analyzing the role of peers in experiencing MT in conditions of prolonged traumatic stress in adolescence. 2025-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30138 Назва: ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕХНІКИ ВПЛИВУ У ФОРМУВАННІ ФІНАНСОВИХ ПЕРЕКОНАНЬ У МОЛОДІ Автори: Суслинець, Оксана Короткий огляд (реферат): Метою проведеного дослідження є виявлення ефективності психологічних технік впливу у формуванні фінансових переконань у молоді, зокрема у напрямі розвитку позитивних установок щодо грошей, зниження рівня грошової одержимості та підвищення усвідомленості фінансової поведінки. У контексті сучасних соціально-економічних викликів проблема формування здорових фінансових переконань набуває особливої актуальності, адже саме молоде покоління формує майбутню економічну культуру суспільства. Методи. У дослідженні застосовано методи теоретичні (аналіз використаної літератури; синтез; порівняльний аналіз; узагальнення; системний підхід) та емпіричні («Шкала базових переконань», методика «Шкала грошових уявлень та поведінки», методика «Локус контролю» Дж. Роттера, «Шкала задоволеності життям» Е. Дінера, методика «Диспозиції жадібності»). Результати. У результаті реалізації програми зафіксовано значні позитивні зміни у ключових психологічних показниках експериментальної групи, адже зросла довіра до світу, відчуття справедливості та контрольованості подій, зменшилося відчуття випадковості життя. Також спостерігалося підвищення самооцінки та загальної задоволеності життям. У сфері фінансових переконань зафіксовано зниження грошової одержимості, прагнення до влади через гроші та неадекватних форм фінансової поведінки, тоді як рівень економності зріс. Показник жадібності залишився відносно стабільним, що свідчить про меншу чутливість цієї риси до короткострокових психологічних втручань. У контрольній групі суттєвих змін не зафіксовано. Висновки. Отримані результати дослідження підтверджують ефективність програми застосування психологічних технік у формуванні конструктивних фінансових переконань молоді. Такі техніки сприяють розвитку усвідомленого ставлення до грошей, підвищенню внутрішньої відповідальності та формуванню позитивної життєвої позиції. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні вибірки, вивченні довготривалого ефекту програми та адаптації її до різних соціально-економічних контекстів.; Purpose. The purpose of the study is to identify the effectiveness of psychological techniques of influence in the formation of financial beliefs in young people, in particular in the direction of developing positive attitudes towards money, reducing the level of money obsession and increasing awareness of financial behavior. In the context of modern socio-economic challenges, the problem of forming healthy financial beliefs is of particular relevance, because it is the young generation that shapes the future economic culture of society. Methods. The study used theoretical methods (analysis of the used literature; synthesis; comparative analysis; generalization; systemic approach) and empirical methods ("Basic Belief Scale", "Money Beliefs and Behavior Scale" methodology, "Locus of Control" by J. Rotter, "Life Satisfaction Scale" by E. Diener, "Greed Dispositions" methodology). Results. As a result of the program, significant positive changes were recorded in the key psychological indicators of the experimental group, as trust in the world, a sense of justice and controllability of events increased, and the feeling of randomness of life decreased. There was also an increase in self-esteem and overall life satisfaction. In the area of ​​financial beliefs, a decrease in money obsession, the desire for power through money, and inadequate forms of financial behavior were recorded, while the level of thriftiness increased. The greed indicator remained relatively stable, which indicates a lower sensitivity of this trait to short-term psychological interventions. No significant changes were recorded in the control group. Conclusions. The results of the study confirm the effectiveness of the program of applying psychological techniques in forming constructive financial beliefs of young people. Such techniques contribute to the development of a conscious attitude towards money, increased internal responsibility, and the formation of a positive life position. Prospects for further research are to expand the sample, study the long-term effect of the program, and adapt it to different socio-economic contexts. 2025-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30137 Назва: КОМПОНЕНТИ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА КОПІНГОВІ СТРАТЕГІЇ BASIC-PH ЯК ПРЕДИКТОРИ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ ЦИВІЛЬНИХ В УМОВАХ ВІЙНИ Автори: Старченко, Маргарита Короткий огляд (реферат): Мета. На основі емпіричного дослідження встановити особливості взаємозв’язку компонентів емоційного інтелекту, копінгових стратегій моделі BASIC-Ph та показників резилієнтності, виявити ключові предиктори резилієнтності цивільних осіб в умовах війни. Методи. Для емпіричного дослідження було використано 4 методики: Шкала резилієнтності Коннор-Девідсона-10 (CD-RISС-10), Шкала сприйнятого стресу PSS-10, Опитувальник емоційного інтелекту ЕмІн, Опитувальник копінгових стратегій BASIC-Ph. Для статистичної обробки даних проведено множинний регресійний та медіаційний аналіз у програмі Jamovi 2.6. Результати. У результаті емпіричного дослідження було виявлено значущі позитивні предиктори резилієнтності: управління власними емоціями, копінгові стратегії Belief (віра, цінності, переконання) та Cognition (раціональний аналіз та пошук вирішення проблем). Розуміння власних емоцій виявилося негативним предиктором резилієнтності у множинній регресійній моделі, але медіаційний аналіз показав опосередкований позитивний вплив цього компоненту, коли управління власними емоціями та стратегії Belief виступали медіаторами. За допомогою медіаційного аналізу також були показані опосередковані позитивні зв’язки розуміння емоцій інших, управління емоціями інших, контролю експресії, стратегій Affection (вираження емоцій), Social (спілкування), Imagination (уява), Physiology (тілесні ресурси та активність), віку та резилієнтності. Значущими негативними предикторам сприйнятого стресу виявилися резилієнтність (CD-RISC-10) та управління власними емоціями. За допомогою медіаційного аналізу також були показані опосередковані негативні зв’язки розуміння власних емоцій, управління емоціями інших, контролю експресії, стратегій Belief, Affection, Social, Cognition, Physiology та сприйнятого стресу. Створені множинні регресійні моделі пояснюють 56% варіації резилієнтності та 39% варіації сприйнятого стресу. Висновки. Емпіричні результати частково підтвердили гіпотезу про роль компонентів емоційного інтелекту та копінгових стратегій BASIC-Ph як позитивних предикторів резилієнтності в умовах війни. Втім, ключову роль для здатності витримувати дані несприятливі обставини можливо відіграє здатність регулювати свої емоції різними способами разом зі зверненням до власної життєвої філософії, віри у здатність долати труднощі, використанням навичок аналізу і вирішення проблем. Інші різновиди копінгових стратегій та компоненти емоційного інтелекту можуть мати непрямий позитивний вплив внаслідок підсилення основних предикторів. При цьому розуміння власних емоцій без підвищення інших основних предикторів може знижувати рівень резилієнтності. Результати даного дослідження можна враховувати при розробці інтервенцій з розвитку резилієнтності.; Purpose. Based on empirical research, to determine the specific features of the interrelationship between components of emotional intelligence, BASIC-Ph coping strategies, and resilience indicators, as well as to identify key predictors of resilience among civilians living in wartime conditions. Methods. Four research methods were used in the study: CD-RISC-10, the Perceived Stress Scale (PSS-10), the Emotional Intelligence Questionnaire (EmIn), and the BASIC-Ph Coping Strategies Questionnaire. For statistical data processing, multiple regression and mediation analyses were conducted using the Jamovi software. Results. The empirical results revealed following significant positive predictors of resilience: managing one’s own emotions, coping strategies Belief (faith, values, convictions) and Cognition (rational analysis and problem-solving). Understanding one’s own emotions appeared as a negative predictor of resilience in the multiple regression model; however, mediation analysis demonstrated an indirect positive effect of this component when managing one’s own emotions and the Belief coping acted as mediators. Mediation analysis also revealed indirect positive associations between resilience and such variables as understanding others’ emotions, managing others’ emotions, expression control, and the coping strategies Affection (emotional expression), Social (communication), Imagination and Physiology (bodily resources and activity). Significant negative predictors of perceived stress were resilience (CD-RISC-10) and managing one’s own emotions. Mediation analysis also showed indirect negative associations between perceived stress and understanding one’s own emotions, managing others’ emotions, expression control, as well as the coping strategies Belief, Affection, Social, Cognition, and Physiology. The multiple regression models explained 56% of the variance in resilience and 39% of the variance in perceived stress. Conclusions. The empirical results partially confirmed the hypothesis regarding the role of emotional intelligence components and coping strategies within the BASIC-Ph model as positive predictors of resilience under wartime conditions. However, the ability to regulate one’s emotions in various ways, combined with appealing to personal philosophy, faith in one’s capacity to overcome difficulties, and rational problem-solving skills, may play a key role in maintaining resilience under adverse circumstances. Other coping strategies and emotional intelligence components may exert an indirect positive influence by reinforcing the main predictors. At the same time, an increased focus on understanding one’s emotions without developing the main predictors may reduce resilience. The results of this study can be considered in the development of interventions aimed at enhancing resilience among civilians during war. 2025-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30136 Назва: КОНЦЕПТУАЛЬНІ МЕЖІ ПОНЯТТЯ ТРИВАЛОГО ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ З РЕЛЕВАНТНИМИ ПОНЯТТЯМИ Автори: Розмирська, Юлія Короткий огляд (реферат): Мета дослідження полягає у визначенні чітких концептуальних меж поняття тривалого травматичного стресу (ТТС), що вимагає аналізу становлення у світовій науці термінології, пов’язаної зі стресом, а особливо травматичним стресом. Методи. Для дослідження застосовувався метод теоретичного аналізу наукової літератури та порівняльний аналіз термінологічних особливостей розладів, пов’язаних зі стресом, у міжнародних класифікаційних системах (МКХ-11 та DSM-5 TR). Результати. Варто відзначити, що ТТС – це стан, який виникає внаслідок тривалого впливу постійної травми. Термін вперше був введений Straker & The Sanctuaries Counseling Team у 1987-му році. Актуальність вивчення ТТС обумовлена потребою дослідження психічних станів людини в умовах реальної загрози теперішньої та майбутньої небезпеки, а не лише минулих переживань. Основний фокус ТТС полягає у сприйнятті постійної загрози у середовищах із високим рівнем ризику, де загроза є реальною, активною, поточною або неминучою. На відміну від ПТСР, який виникає як реакція на минулу подію, при ТТС через триваючу загрозу немає чіткої посттравматичної фази. Висновки. Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки: у сучасній науковій думці загалом існує погляд на ТТС через призму двох основних концептуальних моделей. По-перше, ТТС може розглядатися як відповідь, емпірично досліджена, яка проявляється у формі поведінкових, когнітивних та емоційних симптомів, що частково збігаються з ПТСР (підвищена тривожність, постійне занепокоєння про майбутнє, соматизація, відчуття безпорадності та психічне виснаження). По-друге, ТТС може розглядатися як експозиція, що визначається як сам факт життя в умовах хронічної, неперервної загрози, який неможливо емпірично виміряти в формі індивідуальної психологічної змінної, оскільки він є зовнішнім фактором. Феноменологія ТТС має низку відмінних рис від класичного ПТСР: контекстуальність, тобто опосередкованість країною, культурою та соціально-політичною системою; травму в теперішньому часі, де небезпека є поточною і підтримує організм у стані хронічної гіперактивації без чіткої фази «пост»; наявність як реальної, так і уявної загрози; брак соціальних структур захисту, які самі можуть бути джерелом загрози, посилюючи відчуття безпорадності; а також те, що ТТС переважно розглядається як колективна травма.; Purpose. The study aims to define clear conceptual boundaries for the concept of continuous traumatic stress (CTS), which requires an analysis of the development of terminology related to stress, and especially traumatic stress, in global science. Methods. The research used the method of theoretical analysis of scientific literature and comparative analysis of the terminology features of stress-related disorders in international classificationsystems (ICD-11 and DSM-5 TR). Result. Analyzing the study, it is worth noting that CTS is a condition that arises from prolonged exposure to constant trauma. The term was first introduced by Straker & The Sanctuaries Counseling Team in 1987. The importance of studying PTSD lies in understanding human mental states under conditions of real threat, both present and future, rather than only past experiences. The main focus of CTS is on the perception of constant threat in high-risk environments where the danger is real, active, ongoing, or imminent. Unlike PTSD, which results from a past event, CTS does not have a clear post-traumatic phase due to the ongoing threat. Conclusions. The study allowed us to draw the following conclusions: in modern scientific thought, there is a general view of CTS through the prism of two basic conceptual models. First, CTS can be viewed as an empirically researched response that manifests itself in the form of behavioural, cognitive, and emotional symptoms that partially coincide with PTSD (increased anxiety, constant concern about the future, somatisation, feelings of helplessness, and mental exhaustion). Second, CTS can be seen as exposure, defined as the very fact of living in conditions of chronic, continuous threat, which cannot be empirically measured in the form of an individual psychological variable, since it is an external factor. The phenomenology of СTS has several distinctive features from classic PTSD: contextuality, i.e., mediation by country, culture, and socio-political system; trauma in the present tense, where insecurity is ongoing and keeps the body in a state of chronic hyperarousal without a clear “post” phase; the presence of both real and imagined threats; the lack of social protection structures, which themselves can be a source of threat, reinforcing feelings of helplessness; and the fact that CTS is predominantly viewed as a collective trauma. 2025-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30135 Назва: MENTAL HEALTH AND MEDIATION IN ATTORNEYS’ PROFESSIONAL PRACTICE Автори: Proskuriakov, Serhii; Ihnatovych, Olena Короткий огляд (реферат): Purpose. The article presents the results of a study conducted to theoretically substantiate and empirically examine the psychological characteristics of using mediation in attorneys’ professional practice as factors for preserving an individual’s mental health. Methods. To achieve this purpose, the following methods were used: analysis of scientific and popular scientific sources; psychological diagnostics using the R. Kettel’s 16-PF Multifactor Personality Inventory. Descriptive statistics used to process and interpret the results of psychological diagnostics. Results. The main study findings include substantiating principles of cultural and professional determination and the mediated self-activity development of mediation practitioners as initial provisions of personal and professional approach. The study drafts the attorney-mediator’s professional profile, highlighting the psychological characteristics of mediation as a component of attorney’s professional practice and identifying key professionally important personal qualities critical to preserving an individual’s mental health and attorneys’ effective mediating. Conclusions. The study findings serve as a basis for developing further support programme focused on restoring and preserving an individual’s mental health in the context of using mediation in attorney’s professional practice, as well as recommendations for enhancing mediation practice of attorneys to preserve legal professionals’ mental health.; Мета. У статті представлено результати дослідження, проведеного з метою теоретичного обґрунтування та емпіричного вивчення психологічних особливостей використання медіації в професійній діяльності адвокатів як чинників збереження психічного здоров’я особистості. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети були використані такі методи: аналіз наукових і науково-популярних джерел; психологічна діагностика за допомогою багатофакторного особистісного опитувальника Р. Кеттелла (16-PF). Для обробки та інтерпретації результатів психологічної діагностики застосовувалась описова статистика. Результати. Основні висновки дослідження включають обґрунтування принципів культурної та професійної детермінації, а також розвитку опосередкованої самодіяльності медіаторів як вихідних положень особистісного та професійного підходу. У дослідженні окреслено професійний профіль адвоката-медіатора, висвітлено психологічні особливості медіації як складової професійної діяльності адвоката та визначено ключові професійно важливі особистісні якості, критично важливі для збереження психічного здоров’я особистості та ефективного медіювання адвокатами. Висновки. Отримані результати слугують основою для розробки подальших програм підтримки, спрямованих на відновлення та збереження психічного здоров’я особистості в контексті використання медіації в професійній діяльності адвокатів, а також рекомендацій щодо вдосконалення медіативної практики адвокатів з метою збереження психічного здоров’я правників. 2025-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30134 Назва: СПІВМІРНІСТЬ Я-КОНЦЕПЦІЇ ТА ТРИВОЖНИХ СТАНІВ ОСОБИСТОСТІ У СУЧАСНИХ НАУКОВО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ Автори: Петрик, Оксана Короткий огляд (реферат): Мета. Провести порівняльно-зіставний аналіз теоретико-методологічних засад понять Я-концепції та тривожних станів особистості у сучасних науково-психологічних дослідженнях. Методи. Для реалізації поставленої мети та ґрунтовного аналізу ключових аспектів означеної проблематики у контексті сучасності застосовано такі науково-теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення й абстрагування. Використання цих методів дало змогу глибше зрозуміти взаємозв’язок Я-концепції з емоційними станами особистості, зокрема з рівнем тривожності, а також визначити особливості їх прояву у сучасних психологічних дослідженнях. Результати. Здійснений теоретико-методологічний аналіз дозволив структурувати поняття Я-концепції як психічного феномена, що включає когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти. Встановлено, що рівень тривожності особистості тісно пов’язаний із самосприйняттям, самоповагою та здатністю до самоприйняття. У працях К. Роджерса, У. Джеймса, Е. Еріксона та ін.., Я-концепція розглядається у взаємодії з емоційним досвідом і процесом самореалізації, що дає змогу глибше пояснити психологічні механізми виникнення тривоги. Отримані результати створюють перспективи подальшого дослідження взаємозв’язку між самоусвідомленням, рівнем тривожності та особистісною стабільністю в умовах соціально-психологічних викликів, зокрема у сучасній Україні. Висновки. Аналіз сучасних наукових підходів засвідчив, що Я-концепція та тривожні стани особистості є взаємопов’язаними динамічними утвореннями, які формуються під впливом соціокультурних і психологічних чинників. У реаліях воєнного часу в Україні зростає роль позитивної Я-концепції як ресурсу психологічної стійкості, адаптації та подолання тривожності. Гармонія між реальним ідеальним «Я», про яку писав К. Роджерс, у сучасних умовах стає важливим чинником внутрішньої рівноваги. Розвиток конструктивної Я-концепції сприяє зниженню рівня тривоги, формуванню самоповаги, активній самореалізації та усвідомленню власної ролі в суспільстві. Отже, дослідження взаємозв’язку Я-концепції та тривожних станів відкриває нові напрями у вивченні психологічного благополуччя та особистісної витривалості людини в українському контексті.; Purpose. To conduct a comparative analysis of the theoretical and methodological foundations of the concepts of self-concept and anxiety states of personality in modern psychological research. Methods. To achieve the stated goal and to perform a thorough analysis of the key aspects of the identified issue in the context of contemporary psychology, the following theoretical methods were applied: analysis, synthesis, generalization, and abstraction. The use of these methods made it possible to gain a deeper understanding of the interrelation between self-concept and emotional states of personality, particularly the level of anxiety, as well as to determine the peculiarities of their manifestation in current psychological studies. Results. The conducted theoretical and methodological analysis made it possible to structure the concept of self-concept as a psychological phenomenon that includes cognitive, emotional, and behavioral components. It was found that the level of personal anxiety is closely related to self-perception, self-esteem, and the ability to accept oneself. In the works of prominent scholars such as C. Rogers, W. James, and E. Erikson, the self-concept is considered in interaction with emotional experience and the process of self-realization, which provides a deeper explanation of the psychological mechanisms underlying anxiety. The obtained results create prospects for further exploration of the interconnection between self-awareness, anxiety levels, and personal stability under socio-psychological challenges, particularly in the context of modern Ukraine. Conclusions. The analysis of current scientific approaches demonstrates that the self-concept and anxiety states of personality are interconnected and dynamic formations shaped by sociocultural and psychological factors. In the realities of wartime Ukraine, the role of a positive self-concept as a resource for psychological resilience, adaptation, and overcoming anxiety has significantly increased. The harmony between the real and ideal “self,” described by C. Rogers, becomes an important factor of internal balance in modern conditions. The development of a constructive self-concept contributes to reducing anxiety, strengthening self-respect, promoting active self-realization, and deepening awareness of one’s role in society. Thus, the study of the relationship between self-concept and anxiety states opens new directions in the exploration of psychological well-being and personal resilience within the Ukrainian context. 2025-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30132 Назва: МОРАЛЬНИЙ ВИМІР ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ: ЦІННОСТІ ОСОБИСТОСТІ ТА МАНІПУЛЯТИВНИЙ ВПЛИВ Автори: Пасічник, Леся Короткий огляд (реферат): Мета статті полягає у теоретичному дослідженні підходів до вивчення морального виміру почуття провини через взаємозв’язок між цінностями особистості, моральним аспектом переживання почуття провини та маніпулятивним впливом. Методи дослідження. Основними методами дослідження виступали теоретичний аналіз літератури із зазначеної проблематики, узагальнення та систематизація наукового матеріалу. Результати. Цінності особистості формуються в процесі її соціалізації. У різних підходах цінності розділяють на суспільні та особистісні, термінальні та інструментальні тощо. Ієрархія сукупності цінностей особистості складає її ціннісні орієнтації, що є вагомим елементом моральної свідомості особистості. Почуття провини є емоційним механізмом, який безпосередньо пов’язаний із системою цінностей та активізується при їх порушенні чи ігноруванні у поведінці. Через апеляцію до моральних норм і цінностей, почуття провини постає як засіб психологічного тиску, контролю або підкорення. Висновки. Почуття провини як моральна емоція виконує важливу функцію внутрішнього регулювання поведінки особистості відповідно до засвоєних ціннісних орієнтацій. Здатність особистості переживати провину після порушення етичних орієнтирів, що ґрунтуються на її ціннісній системі, сприяє саморефлексії, відновленню міжособистісних зв’язків і збереженню моральної цілісності. У цьому контексті почуття провини постає як адаптивний механізм моральної саморегуляції, що підтримує узгодженість між цінностями та поведінкою індивіда. Разом з тим, у міжособистісному та соціальному просторі, а також залежно від того, як особистість сприймає себе через призму власної цінності, моральної гідності чи недосконалості, почуття провини може втрачати свою особистісну регулятивну функцію і ставати об’єктом зовнішнього маніпулятивного впливу.; Purpose. The purpose of this article is to conduct a theoretical study of approaches to examining the moral aspect of guilt through the connection between personal values, the moral aspect of experiencing guilt, and manipulative influence. Methods. The primary research methods were theoretical analysis of literature on the topic, generalization, and systematization of scientific material. Results. Personal values are formed in the process of socialization. In different approaches, values are divided into social and individual, terminal and instrumental, etc. The hierarchy of an individual’s values comprises their value orientations, which are an important element of their moral consciousness. Guilt is an emotional mechanism that is directly related to the value system and is activated when values are violated or ignored in behavior. By appealing to moral norms and values, guilt emerges as a means of psychological pressure, control, or subjugation. Conclusions. Guilt as a moral emotion plays an important role in regulating a person's behavior in line with their acquired values. The ability of an individual to experience guilt after violating ethical guidelines based on their value system promotes self-reflection, restoration of interpersonal relationships, and preservation of moral integrity. In this context, guilt emerges as an adaptive mechanism of moral self-regulation that maintains consistency between an individual's values and behavior. At the same time, in the interpersonal and social space, as well as depending on how a person perceives themselves through the prism of their own value, moral dignity, or imperfection, guilt can lose its personal regulatory function and become an object of external manipulative influence. 2025-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/30124 Назва: ІСТОРІЯ НАУКОВОГО ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМИ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЇЇ ВИЗНАЧЕНЬ Автори: Неймарк, Сергій; Журавльова, Олена Короткий огляд (реферат): Мета. Стаття присвячена комплексному аналізу феномену психологічної травми як багатовимірного конструкту, що інтегрує індивідуальний досвід, біопсихологічні механізми та соціокультурні чинники. У роботі охарактеризовано еволюцію наукових підходів до розуміння травми — від ранніх описів у давніх цивілізаціях до сучасних клінічних, психодинамічних моделей. Актуальність теми зумовлена стрімким зростанням частоти травматичних переживань у світовому й українському контекстах, що пов’язано зі збройними конфліктами, міграційними процесами та соціально-політичними кризами. Методи. У дослідженні використано методи теоретичного аналізу, узагальнення та історико-порівняльного огляду наукових джерел. Проаналізовано класичні психоаналітичні концепції, сучасні клінічні моделі травматизації, результати американських та європейських досліджень, а також статистику поширеності психотравматичних розладів в Україні. Результати. Виявлено, що психологічна травма – це динамічний процес, який охоплює дисоціативні механізми, порушення інтеграції досвіду та зміни у структурі самоідентичності. Продемонстровано, що у різні історичні періоди уявлення про травму еволюціонували від опису окремих симптомів до я її як системного явища, що включає біологічні, когнітивні та соціально-психологічні аспекти. Узагальнення сучасних досліджень підтверджує високу поширеність травматичного досвіду у світовій популяції та особливо високі показники серед українців унаслідок війни. Окрему увагу приділено концепціям комплексної травми та тривалих наслідків повторюваного насильства. Висновки. Психологічна травма є багатовимірним конструктом, що формується у взаємодії зовнішніх подій та внутрішніх психічних механізмів. Її сучасне розуміння потребує інтеграції психоаналітичних, клінічних та соціальних підходів. Отримані результати підкреслюють необхідність подальших міждисциплінарних досліджень для розробки ефективних стратегій лікування та підтримки постраждалих.; Purpose. The article is devoted to a comprehensive analysis of the phenomenon of psychological trauma as a multidimensional construct that integrates individual experience, biopsychological mechanisms, and sociocultural factors. The paper describes the evolution of scientific approaches to understanding trauma—from early descriptions in ancient civilizations to modern clinical and psychodynamic models. The relevance of the topic is due to the rapid increase in the frequency of traumatic experiences in the global and Ukrainian contexts, which is associated with armed conflicts, migration processes, and socio-political crises. Methods. The study uses methods of theoretical analysis, generalization, and historical and comparative review of scientific sources. It analyzes classical psychoanalytic concepts, modern clinical models of traumatization, the results of American and European studies, as well as statistics on the prevalence of psychotraumatic disorders in Ukraine. Results. It was found that psychological trauma is a dynamic process that encompasses dissociative mechanisms, impaired integration of experience, and changes in the structure of self-identity. It has been demonstrated that in different historical periods, the concept of trauma has evolved from a description of individual symptoms to an understanding of it as a systemic phenomenon that includes biological, cognitive, and socio-psychological aspects. A synthesis of contemporary research confirms the high prevalence of traumatic experiences in the global population and particularly high rates among Ukrainians as a result of war. Special attention is given to the concepts of complex trauma and the long-term consequences of repeated violence. Conclusions. Psychological trauma is a multidimensional construct formed by the interaction of external events and internal mental mechanisms. Its current understanding requires the integration of psychoanalytic, clinical, and social approaches. The results obtained emphasize the need for further interdisciplinary research to develop effective strategies for treating and supporting victims. 2025-12-01T00:00:00Z