https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18225 2026-04-05T17:08:35Z 2026-04-05T17:08:35Z Духневич А. Фелонюк Д. Dukhnevych A. Feloniuk D. https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18331 2020-09-15T08:52:02Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Роль омбудсмана в захисті прав та свобод громадян України за кордоном Автори: Духневич А.; Фелонюк Д.; Dukhnevych A.; Feloniuk D. Короткий огляд (реферат): Статтю присвячено аналізу ролі омбудсмана в механізмі забезпечення та захисту прав та свобод громадян України за кордоном. Досліджено нормативно-правову базу, що регламентує діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Звертається увага на необхідність тісної координації дій омбудсмана, вітчизняних та міжнародних правозахисних інституцій по захисту прав та свобод громадян України за кодоном. The article analyzes the ombudsman's role in the mechanism of ensuring and protecting the rights and freedoms of Ukrainian citizens abroad, with a focus on the regulatory framework governing the activities of the Verkhovna Rada of Ukraine Commissioner for Human Rights. Institution of the ombudsman is interpreted as an important link in the administrative and legal mechanism of protecting Ukrainian citizens' rights and freedoms abroad. This is ensured by the Verkhovna Rada of Ukraine Commissioner, who is in charge of the parliamentary control and coordination function, which allows involving international organizations on the political and human rights protection in solving problems in Ukraine. Ombudsman's constant monitoring of the situation in this area facilitates the timely detection of the Ukrainian citizens' rights and freedoms violations abroad and their resolution allowing participation of national representative, law enforcement, and diplomatic structures.

2020-01-01T00:00:00Z Чупринський Б. Chuprinsky B. https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18330 2020-09-15T08:42:44Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Покарання за невиконання судового рішення за Кримінальним кодексом України Автори: Чупринський Б.; Chuprinsky B. Короткий огляд (реферат): У статті досліджується особливості покарання за невиконання судового рішення за кримінальним законодавством України. Характеризується поняття покарання, визначено зміст та форму покарання в вітчизняному кримінальному законодавстві. Аналізуються види покарання за невиконання судового рішення та підстави їх застосування. Опрацьовані пом’якшуючі та обтяжуючі обставини та вплив ст.69 КК України при призначені покарання за скоєння вказаного злочину. Наголошено на необхідність чіткого обґрунтування судами при застосуванні суддівського розсуду за прийняте рішення. The article examines the features of punishment for failure to comply with a court decision under the criminal legislation of Ukraine. The concept of punishment is characterized, the content and form of punishment in the domestic criminal legislation is determined. The types of punishment for failure to comply with a court decision and the grounds for their application are analyzed. Mitigating and aggravating circumstances and the impact of Art. 69 of the Criminal Code of Ukraine in imposing punishment for committing the specified crime were examined. The need for a clear justification by the courts of the application of judicial discretion in making a decision is noted

2020-01-01T00:00:00Z Фідря Ю. Fidria Yu. https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18329 2020-09-15T08:33:27Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Вчинення злочину на ґрунті статевої приналежності як обставина, яка обтяжує покарання Автори: Фідря Ю.; Fidria Yu. Короткий огляд (реферат): У статті проаналізовано одну з обставин, що обтяжує покарання, яку включено до КК України як наслідок реалізації вимог Стамбульської конвенції, – вчинення злочину на ґрунті статевої приналежності. Наголошено на некоректності формулювання даної обставини у світлі гендерного контексту. Саме лише закріплення такої обставини у КК України (навіть у існуючій редакції) не забезпечує реального захисту прав, гарантованих ст. 24 Конституції України та іншими її нормами. З огляду на викладені міркування, обставина, що обтяжує покарання, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 67 КК України, потребує суттєвого доопрацювання. Відповідно, автором запропоновано власну її редакцію.The article analyzes one of the aggravating circumstances included in the Criminal Code of Ukraine as a consequence of the implementation of the requirements of the Istanbul Convention – the commission of a crime based on gender identity. The essence of this circumstance implies a negative or derogatory attitude of the convict to the representatives of another sex or his non-acceptance of the representatives of another sex. The author argues that the wording of this circumstance is incorrect in the light of the gender context of the Istanbul Convention, as sexuality does not cover sexual orientation and gender, and the application of the law on criminal liability by analogy is prohibited. The incompleteness of the terminology and substitution of the concepts in the Criminal code of Ukraine results in low efficiency of the norm and makes the mechanism of its implementation in practice imperfect. First of all, significant difficulties will arise in the course of its detection and proving. The author suggests introducing changes to item 3 of Chapter 67 of the Criminal Code of Ukraine as to formulating the circumstance, which aggravates the punishment: «committing a crime on the basis of racial, national, religious hatred, or dissension, or on the basis of sexual orientation, sex or gender affiliation».

2020-01-01T00:00:00Z Старко А. Starko O. https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18328 2020-09-15T08:13:31Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Злочини проти життя та здоров’я особи: кількісно-якісні показники за 2013-2019 рр. Автори: Старко А.; Starko O. Короткий огляд (реферат): Статтю присвячено проблемі кримінологічної характеристики злочинів проти життя та здоров’я особи. Зокрема, досліджується питання щодо кількісно-якісних показників даного виду злочинності за період 2013 -2019 рр. Наводяться дані щодо рівня злочинів та осіб, що їх вчинили, коефіцієнтів, які характеризують кримінальну активність населення та інтенсивність злочинів цього виду на території України. Здійснено аналіз структури злочинів, а також структури відповідних груп злочинів. Визначено найбільш поширені злочинні діяння. The article deals with the issue of the criminological characterization of crimes against life and health of a person. In the focus of the study are quantitative and qualitative indicators of this crime type in the period 2013-2019. The article provides the data on the level of crimes and persons who committed them, the coefficients that characterize the criminal activity of the population, and the intensity of crimes of this type in Ukraine. The author analyzes the structure of crimes, including the structure of the relevant groups of crimes. The study has revealed the stability of the key structural indicators of crimes against human life and health (84 % are crimes against health, 14.3 % – crimes against life, 1.96 % – crimes that endanger the life and health of a person. The most common among them are: premeditated minor bodily injuries (63.7 %), premeditated murders without aggravating and mitigating circumstances (12 %), premeditated moderate bodily injuries (7.2 %), intentional grievous bodily harm (4.9 %), beatings and tortures (3.2 %). The rapid growth of crimes against life and health of a person in 2013-2014 and the increase in the share of their violent segment to almost 100 % indicate not only their home or situational nature but also manifest the importance of the social-political component in their emergence.

2020-01-01T00:00:00Z Саско О. Sasko O. https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18326 2020-09-15T08:05:12Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Тривалий час: оціночне поняття у ст. 146 Кримінального кодексу України Автори: Саско О.; Sasko O. Короткий огляд (реферат): У статті розглядаються питання, пов’язані зі кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 146 КК України, а саме: викрадення людини, здійснюване протягом тривалого часу. «Тривалий час» є оціночним поняттям. А визначення оціночних ознак потрібно для того, щоб надати даній ознаці загальної конкретики, спрямування та зрозумілості меж використання. Автор вважає, що найбільш доречною є аргументована пропозиція щодо тлумачення поняття «протягом тривалого часу» у контексті кримінальної відповідальності за викрадення людини – це період часу понад три дні. Тому закріплення у чинному законодавстві аналізованої кваліфікуючої ознаки у такому викладі є необхідним. The article considers issues related to the qualifying feature of the crime under Art. 146 of the Criminal Code (CC) of Ukraine, acts carried out for a long time. In this norm, the legislator defined the concept of «long/lasting time» as a certain astronomical period during which the detention of the victim in captivity may increase the social danger. However, this rule does not define the time required to disclose the content of this valuation concept. Therefore, the definition of a qualifying feature automatically became the competence of law enforcement agencies and criminal law doctrine. The author argues that some formalization of the concept is necessary to give this feature a general specificity, direction, and clarity of its implication boundaries. The author suggests amending Article 146 of the Criminal Code of Ukraine with a note in which to determine that long time should be understood as the unlawful deprivation of liberty, lasting for more than three days

2020-01-01T00:00:00Z Крикунов О. Денісова Г. Krykunov O. Denisova G. https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18324 2020-09-15T07:57:50Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Незмінність прокурора у кримінальному провадженні Автори: Крикунов О.; Денісова Г.; Krykunov O.; Denisova G. Короткий огляд (реферат): З’ясовано історико-правовий аспект, зміст, функціональне навантаження норми про незмінність прокурора у кримінальному процесі. Визначено суб’єктів та період кримінального провадження, на які поширює дію норма про незмінність прокурора. Окреслено сукупність законних підстав для заміни прокурора, найбільш неоднозначні із яких піддано аналізу. Встановлено причини недотримання норми про незмінність прокурора; сформульовано науково обгрунтовані пропозиції для удосконалення чинного КПК та практики його застосування. The article highlights the issues of legal support and scientific approaches to the irremovability of the prosecutor in criminal proceedings. The irremovability of the prosecutor as a legal and functional feature of his status in criminal proceedings ensures his independence, efficiency, and at the same time, personifies his responsibility. A systematic analysis of the provisions of the Criminal Procedure Code (CPC) of Ukraine on the participation of the prosecutor in criminal proceedings indicates the existence of a significant number of grounds for the replacement of the prosecutor, which require specification in in part of evaluative notions. Some grounds for replacing a prosecutor are discretionary, which creates risks of errors in their application. The ground for replacing a prosecutor in criminal proceedings, which reads «other valid reasons that make it impossible for a prosecutor to participate in criminal proceedings» (Part 3 of Article 37 of the CPC of Ukraine), is quite discretionary. It should be supplemented with the statement «confirmed by specific facts that prove them» for correct use

2020-01-01T00:00:00Z Журавська З. Zhuravska Z. https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18323 2020-09-15T07:51:33Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Право засудженого на ізольоване тримання у місцях позбавлення волі як один із заходів забезпечення безпеки Автори: Журавська З.; Zhuravska Z. Короткий огляд (реферат): У статті розглянуто питання права засудженого на ізольоване тримання під час відбування покарання у виправних колоніях закритого типу задля забезпечення їх безпеки. Зазначено, що у нормативно-правових актах України неврегульовані деякі питання щодо поняття «безпечного місця» та щодо питання передбачення процедури, пов’язаної із забезпеченням особистої безпеки засуджених. Запропоновано поняття «безпечного місця в установах виконання покарань». Обґрунтовано пропозицію доповнення законодавства обов’язком персоналу органів та установ виконання покарання щодо виявлення джерел небезпеки, що загрожують життю і здоров’ю засудженого, а також порядком переводу засудженого у безпечне місце. The article considers the issue of the convict's right to solitary confinement while serving his sentence in closed penal colonies for the sake of their safety. The study has revealed that the normative-legal acts of Ukraine do not regulate properly some issues related to the concept of «safe place», including the issue of providing a legal procedure concerning the personal safety of convicts. The author substantiates the concept of «safe place in penitentiary institutions», which should be understood as any specially equipped room, including a separate cell in a disciplinary prison, a cell-type room or solitary confinement, to which access of the parties to the conflict, other convicts or prison staff is restricted or prohibited without special permission, and which maximizes the personal safety of the convicted, who in accordance with the law sought help. The article substantiates the proposal to supplement Article 10 of the Criminal-Executive Code with the provision about the duty of the staff of penitentiary bodies and institutions to identify sources of danger to the life and health of the convict while serving the sentence and supplementing the Rules of Procedure of the penitentiary institutions with a separate section on transferring the convict to a safe place and the provisions clarifying the content of «safe place», «danger to life and health of the convict».

2020-01-01T00:00:00Z Андрусяк, Ганна Миколаївна https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18322 2023-04-05T12:31:12Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Суть суспільно небезпечного посягання в контексті підстави необхідної оборони Автори: Андрусяк, Ганна Миколаївна Короткий огляд (реферат): У статті обгрунтована правильність визначення підстави необхідної оборони як суспільно небезпечного посягання. Визначено семантику поняття «підстава», адже цей термін є багатозначним. Проаналізована наукова дискусія щодо можливості необхідної оборони проти посягання, шо є бездіяльністю. У статті обгрунтована правильність визначення підстави необхідної оборони як суспільно небезпечного посягання. Визначено семантику поняття «підстава», адже цей термін є багатозначним. Проаналізована наукова дискусія щодо можливості необхідної оборони проти посягання, шо є бездіяльністю. The article substantiates the correctness of determining the basis of necessary defense as a socially dangerous encroachment. In focus is the semantics of the concept of necessity, because the term is rather ambiguous. The author highlights the scientific discussion on the admissibility of necessity defense against encroachment, which is not in action. According to the author, in case of the necessary defense, the encroachment should threaten the state or public interests, political, labor, and property rights of citizens or individuals, their honor and dignity. Only in these contexts, it can be classified as socially dangerous. Other forms of encroachment, not only an attack, can be interpreted as socially dangerous and a reason for the necessary defense. Since the law involves the prevention or cessation of a person's attempt to commit an act that presents a public danger, it obviously implies a certain activity of the person. The law does not read that encroachment is always combined with violence – it must be just socially dangerous. Among all the circumstances that exclude the criminality of the act, only the necessity defense is a reaction to a socially dangerous encroachment, which is possible both in an active form and in a passive one

2020-01-01T00:00:00Z Духневич А. Карпінська Н. Dukhnevych A. Karpinska N. https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18317 2020-09-14T13:09:31Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Процедура медіації (примирення) у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього Автори: Духневич А.; Карпінська Н.; Dukhnevych A.; Karpinska N. Короткий огляд (реферат): Наукова стаття присвячена проблемі запровадження інституту медіації в Україні. Автором зроблено огляд основних положень Сінгапурської конвенції про медіацію, яка набуває чинності 12 вересня 2020 року, проекту Закону «Про медіацію» (реєстр. № 3504 від 19 травня 2020 року) та альтернативного законопроекту (реєстр. № 3504-1 від 04 червня 2020 року). Розглянуто правовий статус медіатора як специфічного й обов’язкового учасника процесу медіації, обгрунтовано необхідність та перспективність досудового врегулювання спорів шляхом медіації. У статті висвітлено поняття, умови та форми відновного правосуддя. The article highlights the issue of introducing the institute of mediation in Ukraine. The author reviews the main provisions of the Singapore Convention on Mediation, which enters into force on 12 September 2020, the draft Law on Mediation (№ 3504 of 19, May 2020) submitted by the Cabinet of Ministers of Ukraine, and the alternative draft Law on Mediation (№ 3504-1 of 4, June 2020), submitted by the People's Deputies of Ukraine. The author interprets the legal status of a mediator as a specific and obligatory participant in the mediation process and substantiates the necessity and prospects of pre-trial settlement of disputes through mediation. The article highlights the concepts, principles, and forms of restorative justice and distinguishes restorative justice from official criminal proceedings. The author argues that mediation, as a form of the restorative justice, is an effective way of reconciliation of the victim with a juvenile offender. The procedure of mediation uses provisions of the criminal procedure law concerning the criminal proceedings based on agreements. In view of this, the authors suggest their own ideas as to the conditions for the improvement of mediation procedure in criminal proceedings and its implementation in Ukraine.

2020-01-01T00:00:00Z Якушев І. Yakushev I. https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18315 2020-09-14T13:00:17Z 2020-01-01T00:00:00Z

Назва: Трудовий договір як підстава виникнення трудових правовідносин Автори: Якушев І.; Yakushev I. Короткий огляд (реферат): Стаття присвячена аналізу трудового договору як форми реалізації права на працю та підстави (юридичного факту) виникнення трудових правовідносин. Розглянуто особливості процедури укладення трудового договору та його оформлення залежно від трудової функції, яку буде виконувати працівник. Обґрунтовано висновок, що підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір, незалежно від його форми і виду. Однією з обов’язкових умов трудового договору, без якої трудовий договір не може вважатися укладеним, є вказівка про трудову функцію працівника відповідно до Класифікатора професій. Оформлення трудового договору відбувається шляхом видачі наказу, у якому зазначається посада, на яку призначається працівник, або робота, яку він буде виконувати The article deals with the analysis of the employment contract as a form of realization of the right to work and the legal fact of labor legal relations emergence. Based on the analysis of the norms of the Labor Code of Ukraine, the author draws the conclusion about the need to distinguish between concluding the contract of employment and its execution. The conclusion of an employment contract may occur as a result of an agreement to perform some work, the actual admission of the employee to work, or it may imply the presence of the legal procedures (eg competitive selection, election for the position, etc.). The employment contract is executed by issuing an order or instruction on hiring or appointment to the position. The article substantiates that the basis of employment is an employment contract, regardless of its form (written or oral) and the type (contract, an employment contract for part-time work, an employment contract for temporary or seasonal work). One of the mandatory conditions of the contract of employment is an indication of the employee's job functions in accordance with the Classifier of Occupations. Without it the contract of employment cannot be considered as such that has been concluded. The employment contract is executed by issuing an order stating the position to which the employee is appointed or the work he will perform.

2020-01-01T00:00:00Z